Загублена Принцеса Країни Оз. Історії маленького Чарівника Країни Оз

– Не знаю, – вiдповiдала Желея, не пiднiмаючи голови вiд шиття, – я сиджу тут вiд самого ранку, а ii щось не чути. Зазвичай в цей час вона приймае ванну, потiм снiдае, а сьогоднi – нi слуху нi духу. Дуже дивно, але хвилюватися не варто. Що з нею може трапитися? Адже Озма – фея! Хоч, чесно кажучи, мене трохи дивуе ця ситуацiя.

– Може, вона ще спить? – припустила Доротi. – Або читае? Чи готуе якийсь приемний сюрприз?

– Може, – вiдгукнулася Желея, – тому я не наважуюся ii турбувати. Але ти, ii найближча подруга, можеш увiйти хоч зараз.

Доротi постукала у дверi спальнi. Озма не вiдповiдала, i дiвчинка рiшуче зайшла всередину: в спальнi – нi душi, лiжко не прибране. Не схоже на Озму, завжди таку акуратну. Доротi пройшла через всi кiмнати, зазирнула в бiблiотеку, до музичного салону, в лабораторiю, ванну, в гардероб i навiть у тронну залу – нiде не було й слiду Принцеси.

– У кiмнатах порожньо, – повiдомила Доротi, повернувшись до приймальнi, – напевно, Озма кудись пiшла.

– Але я б ii помiтила! – здивувалася служниця.

 – Чи вона стала невидимою? Може, пошукаемо ii?

Вони вийшли в коридор i ледь не зiткнулися з живою лялькою, яка танцювала прямо на проходi.

– Дай своiм ногам спокiй хоч на хвилину, Латочко! – гримнула на неi Доротi. – Ти сьогоднi вранцi бачила Озму?

– Зовсiм нi! – випалила та, не перестаючи стрибати. – Учора ввечерi я побилася з Вузi. Цей неотесаний грубiян видряпав менi очi! А зараз я йду вiд тiтоньки Ем, вона щойно iх менi пришила!

Я нагадаю вам про цю дивовижну живу ляльку.

Звуть ii Латочка. Вона зшита з яскравоi клаптиковоi ковдри й набита ватою. Головою iй служить ганчiр’яний м’яч, пришитий до плечей, два срiбнi гудзики замiнюють очi, а волосся зроблене з яскраво-рудих ниток. Нiс – просто опуклiсть на обличчi, набита ватою i для мiцностi прихоплена тасьмою, рот – обшитий червоним шовком прорiз, з якого стирчить язик – клапоть червоного плюшу й виднiються два ряди перлин – вони пришитi до краiв прорiзу та замiнюють зуби.

Ви дивуетеся, що вона жива? Але в казковiй краiнi можливi й не такi чудеса. Тут живуть Дерев’яна кобилиця, Опудало – городнiй пострах, й безлiч iнших дивовижних створiнь, але Латочка, напевно, найдивовижнiша з них, загальна улюблениця. Інодi вона бувае аж надто непосидючою, завдаючи безлiч турбот своiм друзям. Вона нi хвилини не посидить спокiйно, любить стрибати, танцювати, перекидатися, ходити на руках, лазити по деревах тощо.