Знайти Атлантиду. Подорож у безодню

Через це украiнська iсторична наука була «згвалтована» партiйними iдеологами. Вона не мала минулого. Професор Войцеховський намагався донести до студентiв iншу iнформацiю. Вiн це робив не за циркуляром черговоi партii, а вiд щирого серця, тому намагався бути наполегливим i креативним.

Цього дня Іван Андрiйович проводив семiнар на тему «Стародавнiй Єгипет». Вiн уже зробив перекличку студентiв i традицiйно урочисто пробiгся очима по аудиторii.

– Хто хоче першим спробувати свого щастя в египетськiй iсторii? – з долею жарту запитав професор.

Студенти враз пiдняли лiс рук i йому довелося вибирати, кому ж першому дати слово.

Здебiльшого на семiнарах студенти не завжди бувають активними. Є, звичайно, такi, якi намагаються заробити бали, щоб не ускладнювати собi життя пiд час сесii. Та все ж бiльшiсть студентського люду мае iншу тактику – вiдвiдуе семiнари, щоб не мати пропускiв. Це неабиякий плюс до загального балу залiково-екзаменацiйноi сесii.

Тема сьогоднiшнього семiнару була доволi легкою, тому студенти намагалися отримати оцiнки, так би мовити, без зайвих зусиль.

Та поки професор визначався, кому першому дати шанс зробити доповiдь, в аудиторiю увiйшли трое: Катя, Нестор i Юля. Молодi люди перепросили за запiзнення i запитали дозволу сiсти.

– Звичайно, – вiдповiв професор, поглядаючи на незнайому студентку. – Ваше запiзнення на сiм хвилин е зовсiм непомiтними для свiтовоi iсторii.

Остання фраза викликала смiх студентiв, що теж зосередили свiй погляд на Юлi.

Рядами пiшов шепiт…

– Тиша, будь ласка! – звернувся Іван Андрiйович до студентiв i, знявши окуляри, додав: – Продовжимо наш скорбний труд. Хто першим здивуе нас своiми глибокими знаннями про стародавнiй Єгипет?

Бiльшiсть студентiв уже була в Єгиптi й оглядала пiрамiди, храм Карнака чи Каiрський музей, тож вони залюбки пiдвели руки, намагаючись легко отримати омрiянi бали.

Зненацька хтось з так званоi гальорки вигукнув:

– Пане професоре, а ви чули про розкопки у Холмi? Кажуть, там знайшли могилу Данила Галицького!

Аудиторiя завмерла.

Нiхто не очiкував, що комусь заманеться зiрвати такий легкий семiнар! Але група хлопцiв, яка сидiла на верхнiх рядах, вирiшила пожартувати.

Професор уважно оглянув аудиторiю. Потiм повiльно повернувся до студентiв, якi поставили запитання.

– Чув дзвiн, та не знаеш, де вiн! – вiджартувався професор. – Могилу насправдi знайшли, але не Данила Галицького, а його сина.