Знайти Атлантиду. Подорож у безодню

– Є ще варiанти?

– Це сучасна Сирiя! – знову вигукнув хтось iз студентiв.

– Уже ближче! Може хтось згадае, де лежить Анатолiйський пiвострiв? – не вгавав професор.

– Туреччина! – одночасно вигукнуло кiлька голосiв.

Іван Андрiйович усмiхнувся.

– Так, тут ви маете бiльше знань. Так ось, доiсторична краiна Левант обiймала схiдне узбережжя Середземного моря. Це територii сучасноi Сирii, Лiвану, Ізраiлю, i звiсно, Анатолii – Туреччини, – показуючи на картi указкою, перерахував сучаснi назви краiн доiсторичного Леванту Войцеховський.

– Тобто, доiсторичнi египтяни були сусiдами племен чи цивiлiзацiй, якi могли проживати на пiвнiчному березi допотопного озера!

Професор повiльно оглянув студентiв.

– А тепер скажiть менi, чи могли у цих краях щось знати про Чорноморський потоп i про Атлантиду, якщо вона була на пiвнiчному Причорномор’i? – пiсля короткоi паузи запитав вiн аудиторiю.

– Таак! – повiльно пронеслося аудиторiею.

– Пiдсумовуючи, можемо собi уявити, що на берегах допотопного Чорного моря на пiвнiчному березi жили атланти, а на пiвденному – доiсторичнi египтяни i предки шумерiв, – знявши окуляри з носа, проголосив Іван Андрiйович.

– Деякi дослiдники Атлантиди стверджують, що найдревнiшою колонiею цiеi держави був, iмовiрно, доiсторичний Єгипет. В такому випадку тодiшнi египтяни дуже добре знали про Атлантиду. Та, як бачимо, египтяни протягом тисячолiття кочували з Малоi Азii до Пiвнiчноi Африки.

Мабуть, багато iнформацii було втрачено. Але навiть якщо якiсь вiдомостi i збереглися в пам’ятi тамтешнiх египтян, то не думаю, що египетськi фараони, створюючи нове царство у пiвнiчнiй Африцi, хотiли згадувати i говорити про свое рабське становище в минулому. Єгипетськi правителi сповiдували iншу концепцiю: фараон – це посланець бога, а не раб атлантiв! Можливо, навiть у своiх фараонах вони копiювали атлантiв. Проте вони не змогли викреслити зi своеi пам’ятi могутню цивiлiзацiю, яку бачили. Тому й залишили лише короткi вiдомостi про Атлантиду. Хоча тут також можна будувати припущення, але це не моя тема, – пiдсумував професор.

– Тепер же нам залишилося зрозумiти останне. Якщо Атлантида iснувала на затоплених землях, то чому про неi так мало вiдомо? – вигукнув професор. В аудиторii панувала тиша. Професор вкотре показав на зображення затопленого Причорномор’я.