Знайти Атлантиду. Подорож у безодню

Вона бачила Юлю справжньою принцесою, не менше, i дiвчинi хотiлося нею бути, i щоб життя було як у кiно, щоб усе було красиво, легко, весело i безтурботно. Ну i, звичайно, принц на бiлому конi… Нi, швидше у бiлому лiмузинi… І бажано, не в одному… Пiсля вступу до унiверситету батьки подарували Юлi квартиру у центрi Киева. А за складену зимову сесiю – авто. І хоча Юля не мала водiйських прав, на вимогу матерi за нею був закрiплений водiй i машина супроводу. Тож коли дiвчина вирiшувала таки вiдвiдати унiверситет, то з’являлася з цiлим кортеджем, як президент.

І загалом iй було байдуже, яка сьогоднi лекцiя, семiнар чи екзамен.

Сьогоднiшнiй день не задався для Юлi з самого початку. Вона вкотре посварилася з батьком. Дiвчина ще з жовтня минулого року вимагала, щоб тато перевiв ii з цього «сiльського» киiвського унiверситету до Лондона. Юля хотiла виiхати у столицю Великоi Британii, бо туди поiхали бiльшiсть дiтей донецькоi елiти. І хоча iхнi батьки ненавидiли Європу, дiти все ж прагнули туди… в капiталiстичний свiт.

Не можна сказати, що i Юлю приваблювали високi европейськi цiнностi. Але мода е модою! Разом iз тим, саме в Лондонi жив Генрi – хлопець, з яким вона познайомилася на Мальдiвах. Генрi був надзвичайно привабливим юнаком з багатоi англiйськоi шляхетноi родини, i це неабияк подобалося Юлi, адже в неi з’являлася можливiсть хоча б трiшки наблизитися до англiйськоi корони, до мрii про безтурботне i красиве життя принцеси. Тому Юля тиснула на батькiв, змушуючи iх вiдправити ii на навчання до Лондона. Вона хотiла бути ближче до Генрi й жити в Європi так, як живуть багатii в Англii та Америцi.

Батько Юлi мав iншi плани щодо майбутнього доньки. Вона дуже подобалася Нiколаю Сергеевiчу – заммiнiстра юстицii Росiйськоi Федерацii. Батько Юлi й Нiколай Сергеевiч називали себе не iнакше, як свати, коли збиралися разом на якесь святкування. Вони планували одруження Юлi з сином росiйського чиновника – Нiкiтою. Батько кiлька разiв натякав Юлi про такi плани, та iстерика мами з дочкою призупиняла його мрii, хоча обидва чиновники й далi планували свое.

– У нас на Донбасi баби нiчого не вирiшують! Я – хазяiн! Що скажу, так i зроблять! – запевняв за столом cп’янiлий вiд влади й алкоголю батько Юлi.

– Правильно! Росiйськi жiнки мають народжувати, а не командувати, – пiдтримував колегу московський «сват».

Одного разу батько Юлi навiть привiз дочку до Криму, де вiдпочивав Нiколай Сергеевiч з сином.