Казки добрих сусідів. Золотоголова рибка. Вірменські народні казки

Казки добрих сусiдiв. Золотоголова рибка. Вiрменськi народнi казки

Folk art (Folklore)

Оксана Русланiвна Герман

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

Про чарiвного птаха Азаран-Блбула та про синiв мисливця й землероба, про те, як Вачаган виткав з тонких золотих ниток весiльну сукню для Анаiт i як вона звiльнила його з пiдземелля, про вiдьму, яка усiх обдурила, йдеться у книжцi «Золотоголова рибка», куди увiйшли найпопулярнiшi вiрменськi народнi казки («Розум i Серце», «Чарiвна яблуня», «Анаiт», «Дурень» та iн.

Бiльшiсть казок украiнською друкуеться вперше. Книжка розрахована на широке коло юних читачiв.

ГЕРМАН Оксана Русланiвна

Казки добрих сусiдiв ЗОЛОТОГОЛОВА РИБКА Вiрменськi народнi казки

ЧАРІВНИЙ ПТАХ

Колись один цар звелiв будувати церкву. Будували сiм рокiв. Освятили. Зiбрався цар помолитися. Раптом зчинилася буря. Царевi стало зле, почав задихатися, аж раптом перед ним постав вiдлюдник.

– Довгих рокiв тобi, царю, – сказав. – Прекрасний храм ти збудував, але дечого йому бракуе.

Буря посилилася, а вiдлюдник щез.

Цар звелiв зруйнувати церкву. Знову взялися будувати, сiм рокiв зводили, ще краща постала. Освятили. Направляеться цар помолитися. Аж знову буря страшенна зчинилася. Той же вiдлюдник з’являеться перед царевi очi.

– Довгих рокiв, царю, – каже. – Пресвiтлий храм ти збудував, але дечого йому бракуе.

Знову велить цар руйнувати споруду.

– Цього разу будуйте дев’ять лiт, – велить вiн. – Зведiть такий храм, що у цiлому свiтi подiбного йому немае.

Збудували. Освятили. Зiбрався цар помолитися. Пiднялася буря. Постав перед царем вiдлюдник.

– Царю, – каже, – довгих рокiв тобi. Неповторний храм ти збудував. Жаль тiльки, дечого йому бракуе.

Схопив цар вiдлюдника за комiр.

– Та скажи ж, чого бракуе моiй церквi? Ось уже втрете ти примушуеш мене руйнувати!

– Цьому храмовi потрiбен Азаран-Блбул.[1 - Азаран (Аазаран, Хазаран) Блбул – «спiвучий соловейко», «тисячоголосий соловейко», «пiднебесний соловей».

Вiдлюдник щез. Цар повернувся додому.

У нього було трое синiв. Дiти запримiтили, що батько засмучений, i запитали:

– У чiм твоя печаль, батьку?

– Тому я маю печаль i смуток, – сказав вiн, – що постарiв. Для церкви потрiбен Азаран-Блбул, а як менi за ним поiхати?

– Ми поiдемо, – сказали юнаки.