Казки добрих сусідів. Розумна донька. Білоруські народні казки

Прийшов додому й каже бабi:

– Гарне просо вродило, але бiда: внадився журавель лiтати – потоптав своiми довгими ногами. Нiчого буде збирати.

Поохала баба, а потiм i каже:

– Дiду, ти ж був гарним мисливцем. І рушниця твоя на горищi без дiла. Вiзьми ii та пiди вполюй журавля-капосника. Буде в нас замiсть кашi хоч м’ясо.

Послухався дiд, дiстав з горища рушницю, почистив ii, набив дробом i пiшов на свою смужку.

Приходить, дивиться – знову журавель у просi. Розiзлився дiд, прицiлився i хотiв стрiляти.

А журавель пiдняв голову i каже людським голосом:

– Почекай, дiду! Що це ти хочеш робити?

– Буду в тебе стрiляти! – каже дiд. – Ти все мое просо витоптав своiми довгими ногами.

Журавель вiдповiдае:

– Я ж не знав, що це твое просо. Думав, панське. Пробач менi.

– Гарно сказано – пробачити! – сказав дiд. – У мене була надiя тiльки на це просо, бо бiльше в мене нiчого немае. А нинi доведеться через тебе з голоду помирати.

Вислухав журавель дiдову скаргу i сказав:

– Якщо ти такий бiдний, почекай, я принесу тобi за просо подарунок.

Пiднявся журавель i полетiв.

А дiд стоiть з рушницею i думае: «Мабуть, обдурив мене журавель. Шкода, що я його не застрелив. Що я скажу бабi?»

Тiльки вiн так подумав, дивиться – летить журавель i тримае в дзьобi торбинку. Сiв, подав торбинку дiдовi.

– Це тобi, – каже, – дiду, за твое просо.

Подивився дiд на торбинку – звичайна бiдняцька. Покрутив вiн головою й каже:

– Навiщо вона менi? У мене i своiх вдосталь.

– Бери, дiду: такоi в тебе нема. Це – чарiвна торбинка. Варто тобi тiльки покласти перед собою i сказати: «Торбинко, розкотися, розкрутися, дай поiсти i попити» – i вiдразу все буде. А як досита поiси, скажи: «Торбинко, скотися, скрутися, iжа i напоi сховайтесь» – i торбинка знову стане звичайною.

– Якщо так, дякую, – сказав дiд i пiшов з торбинкою додому.

Не терпиться дiду дiзнатися, чи правду сказав журавель про торбинку.

– Торбинко, розкотися, розкрутися, дай поiсти i попити!

Диво дивне! Вiдразу такий багатий стiл з’явився перед дiдом, що i в панiв такого не побачиш: пироги та короваi, смажене i парене, солодощi i рiзнi вина…

– Молодець журавель, не обдурив! – зрадiв дiд.

Наiвся, напився дiд, потiм наказав торбинцi згорнутися, сховав ii за пазуху i веселий пiшов додому.