Казки добрих сусідів. Сорок дівчат. Узбецькі народні казки

Хлопець щодуху пiдганяв нагайкою коника i вихором мчав свiт за очi, а Алмауз Кампир гналася за ним по п’ятах, ось-ось дожене i схопить його.

Коник втомився, вибився з сил. А нiч уже закiнчувалась. На свiтанку бiля якогось одинокого хутора хлопець побачив осiдланого осла. Вiн зiскочив з коника, пересiв на осла i помчав далi. Осел швидко втомився, Алмауз Кампир почала доганяти хлопця. Що робити?

Проскакавши повз пагорби, хлопець спустився в улоговину, дивиться – а там пасеться стриножений кiнь пiд сiдлом.

Зiскочив вiн з осла, вихопив нiж з пiхов, перерiзав пута, скочив у сiдло i помчав ще швидше. Тепер Алмауз Кампир вiдстала, та все ще гналася за хлопцем.

Увесь день до заходу сонця скакав вiн без вiдпочинку. До вечора i цей кiнь теж дуже втомився, почав спотикатися, i стара, здавалось, ось-ось наздожене хлопця.

Раптом вiн помiтив оддалiк одинокого верблюда. Верблюд був осiдланий. Хлопець пiдскакав до нього, зiскочив з коня, сiв у сiдло i погнав верблюда. Та стара не випускала його з виду i продовжувала гнатися.

Всю нiч хлопець трясся на верблюдi, втiкаючи вiд Алмауз Кампир, та, нарештi, верблюд теж утомився. Тут стара знову почала наздоганяти хлопця.

На свiтанку хлопець зустрiв на шляху бичка. Проте вiн, мабуть, страждав проносом, бо його заднi ноги були забрудненi. Хлопець згадав розповiдь батька про те, що такi телята, бички i телички надiленi чарiвними властивостями. Вiн упiймав бичка i сiв на нього верхи. Бичок брикнув заднiми ногами i понiсся щодуху.

Озирнувся хлопець, дивиться – стара залишилась далеко позаду.

Цiлий день скакав хлопець на бичковi. Швидко промайнув короткий осiннiй день. Бичок дуже втомився i бiг не так швидко. А тим часом Алмауз Кампир знову почала наздоганяти хлопця. Вона вже випростала своi кiстлявi руки, випустила кiгтi i приготувалася схопити його. Аж раптом бичок задер хвiст i голосно випустив вiтри. Хмара пари огорнула бичка i хлопця, i вони зникли в нiй, наче у густому туманi. Алмауз Кампир збилася з дороги i побiгла зовсiм в iнший бiк.

А прудкий бичок все бiг i бiг. Та ось дорога пiшла вгору, i, нарештi, бичок зупинився. Хлопець злiз, зняв iз себе пояс i хотiв прив’язати бичка. Як раптом бичок заговорив людською мовою:

– Ти мене не прив’язуй, я нiкуди вiд тебе не пiду. Я буду тепер твоiм товаришем i другом.

Хлопець дуже здивувався i не прив’язав бичка. Вiн хотiв пiдперезатися поясом, аж раптом намацав у пояснiй хустцi за спиною щось тверде.