Казки добрих сусідів. Чапля-чарівниця. Таджицькі народні казки

Серед кущiв вiдшукав вiн велике дерево, залiз на нього й почав чекати. Лисицi зiбралися пiд деревом i лягли спати. Останньою прибiгла жовто-золотиста лисиця. Вона сiла бiля дерева насторожi.

Ахмад дiстав з вузлика палянички. Одну з’iв сам, другу дав лисицi i, поки вона iла, розповiв iй про свою бiду.

Ранесенько, на свiтанку, всi лисицi одна за одною прокинулись i розбiглися. Тiльки жовто-золотиста лисиця залишилась пiд деревом.

– Злазь iз дерева i сiдай на мене, – сказала вона Ахмаду. – Закрий очi i не вiдкривай, поки я тобi не дозволю.

Ахмад сiв на лисицю i закрив очi.

– Вiдкрий очi, – сказала лисиця через деякий час.

Вiн вiдкрив очi i побачив, що знаходиться пiд воротами саду Ірама.

– Стiй тут, а я пiду й вiдведу собак вiд ворiт. Коли вони побiжать за мною, смiливо заходь у сад i рви яблука.

Тiльки лисиця показалася псам, вони всi кинулись за нею. Ахмад швидко увiйшов у сад, нарвав яблук за пазуху i повернувся до ворiт. В ту ж мить з’явилась перед ним лисиця, вiн сiв на неi i закрив очi.

Коли лисиця звелiла йому вiдкрити очi, Ахмад побачив, що вони були знову пiд великим деревом серед кущiв.

Наступного ранку Ахмад прийшов до палацу i звелiв доповiсти падишаховi, що вiн принiс йому яблука з саду Ірама.

– Ну i що тепер робити?! – накинувся падишах на своiх пiдлеглих.

Вiзир вклонився повелителю:

– Тепер звелiть йому, государю, дiстати молока левицi в шкурi лева. Таке доручення вiн не зможе виконати.

Наступного дня вiзир сказав Ахмаду, що яблука падишаховi не допомогли i падишах звелiв йому дiстати молока левицi в шкурi лева.

Зажурений прийшов додому Ахмад. Сохiбджамол вислухала його, порадилася з подругою-перi i сказала чоловiковi:

– Пам’ятаеш, коли ми iхали сюди, бачили очеретянi заростi – там живе стара хвора левиця. Сорок дiтей левицi полюють у горах i годують матiр. Ця левиця лежить, як гора, i не може пiднятися. Одна ii лапа приросла до землi i обросла очеретом. Допоможи iй вiдiрвати вiд землi лапу, i левиця виконае все, що ти попросиш.

Швидко зiбрала Сохiбджамол чоловiка в дорогу. Добравшись до очеретiв, вiн побачив там сплячу левицю.

– Вiтаю тебе, царице! – сказав iй Ахмад.

– Здоровий будь, – вiдповiла левиця. – Дуже добре, що ти зi мною привiтався. Усiх неввiчливих я вбиваю.

Ахмад почав розпитувати левицю про ii хворобу i запропонував допомогу.

– Що ти! Сорок моiх дiтей не допомогли менi, де вже тобi допомогти! – заперечила левиця.