Казкові казки

Вiд образи вiн так розлютився, що знищив усе королiвство й усiх його мешканцiв, а на принцесу наклав прокляття – бути iй вiчно равликом, який носить свiй палац на собi.

Врятувати ii зможе лише той, хто через велике кохання до неi, пройде через усi перешкоди, знайде ii та поцiлуе…

А принц спав, дивлячись улюблений сон: ось вiн вибiгае на галявину i…

Але що це? Вiн i далi чомусь чуе ту чарiвну пiсню… Принц розплющив очi – нi, вiн не спить! Мерщiй пiдхопився на ноги й пiд сяйвом мiсяця побачив на березi озера дiвчину… Так, то була вона! Принц не знав, що йому робити, вiн так боявся налякати ii, боявся, що вона може зникнути назавжди…

Потроху вiн опанував себе i тихо-тихо пiшов до палацу, пiднявся сходами i з тераси став спостерiгати за коханою.

Нiч стiкала, над озером пiднiмався туман. Лiлея ще трохи постояла бiля води й пiшла назад. З першими промiнчиками сонця вона вдягне свiй будиночок i знову стане равликом…

Лiлея була така засмучена, що навiть не помiтила, як до неi пiдiйшов принц.

Вiн мiцно обiйняв ii i поцiлував!..

В той самий час над озером зiйшло сонце i чари зникли!..

Того ж дня принц повiз свою кохану до батькiв, якi iх радо благословили й улаштували гучне весiлля.

А потiм молодята повернулись до палацу на березi озера i довго та щасливо жили у своему лiсовому королiвствi.

Сiм зерняток

Давно то було. В одному селi жила родина: мама, тато та маленька донечка. Жили вони в любовi й злагодi. Батько увесь час працював у полi. Дружина виховувала донечку i господарювала по хазяйству.

Та якось вона дуже захворiла й померла…

Довго горював чоловiк, та оженився, бо треба було працювати, а дiм i доньку не було на кого залишити.

За дружину вiн узяв удовицю з двома дiточками. Сподiвався, що всiх прогодуе, а жiнка вiддячить йому добрим ставленням до його доньки. Але так не трапилось, бо, коли йшов вiн у поле, його доньку мали за прислугу i всiляко над нею знущалися.

Якось зiбрала мачуха всiх дiтей. Вони мали йти з нею на цiлий день у лiс гриби та ягоди збирати.

Собi й своiм дiткам поклала у кошики гарнi тормозки з iжею, а падчерцi загорнула лише крихти зi столу. Так i пiшли…

Довго блукали лiсом. Майже нiчого не назбирали i з часом сiли вiдпочити та пообiдати, аж тут, невiдомо звiдкiля, пiдiйшла до них старенька жiночка i попросила шматочок хлiбця. Вiдмовили iй i мачуха, i ii дiти. Лишень падчерка простягла бабусi свiй маленький пакуночок iз крихтами…

Конец ознакомительного фрагмента.