Казкові казки

Казковi казки

Наталiя Гриняева

«Ми, ми знаемо…, – разом застрекотiли маленькi створiння, випурхнувши з-за дверей, – Ми чарiвнi Сяйвочки з пiвночi – фрейлiни королеви Пiвночi… …Тепер остовпiла не тiльки Єва, а й пес Харт. В життi вони не бачили нiчого подiбного…» Малюки обожнюють слухати iсторii про казкових героiв, яких так багато у збiрцi «Казковi казки». Об’еднуе цi казки те, що iхнi героi борються за добро й справедливiсть, щиро бажаючи, щоб у свiтi стало менше зла. Читаючи iх, малята навчаться вiдрiзняти добро вiд зла, здiйснювати гарнi вчинки, бути розумними та добрими.

І напевно, казковi мiнливi подii створять гарний настрiй, розвинуть уяву та подарують маленьким янголятам подорожi до краiн дитячих мрiй…

Наталiя Гриняева

КАЗКОВІ КАЗКИ

Збiрка казок для дошкiльнят та дiтей молодшого шкiльного вiку

Зачарованi дерева

Нiхто не знае, де й коли це було, та люди розповiдають, що жив на бiлому свiтi красень-королевич, смiливий i добрий, справжнiй господар свого маленького королiвства.

Покохав вiн гарну просту дiвчину i вирiшив з нею одружитися. Зрадiли його пiдданi, i всi разом почали готуватися до весiлля: на великiй площi накрили столи, покликали музик. Заграли сурми та цимбали, i почалося свято. Всi завзято вiтали молодят, котрi були схожi на двi гарнi квiтки. Бiла лiлея – наречена й лотос – королевич сидiли в центрi столу. Вони були щасливi.

Та не сподобалося це королевi сусiднього королiвства, яка вмiла чаклувати. Вона сама бажала вийти замiж за королевича.

Розлютилась вона, скликала до себе всi чаклунськi сили, зварила страшне зiлля i, пiднявшись на чорну хмару, полетiла небом на весiлля…

А весiлля було таке гомiнке й веселе, що нiхто навiть не помiтив, як небо закрила чорна хмара та пiшов чорний злий дощ. І коли на присутнiх попадали краплi того дощу, вони почали перетворюватися на дерева.

Дiвчата ставали ялинками, вербами та смереками, хлопцi – ясенями та каштанами, жiнки – яблунями, чоловiки – дубами, а дiточки – рiзними кущиками…

Та ось чорнi плями впали на бiле плаття нареченоi – вона вмить перетворилась на струнку засмучену берiзку.

Королевич навiть скрикнути не встиг, бо i сам став кленом.

Усе королiвство перетворилось на зачарований лiс, у якому, замiсть музик, дзвiнко спiвали пташки, а дерева хитали гiлочками та листочками, нiби продовжували танцювати на весiллi…

Це зовсiм розлютило злу чаклунку i в розпачi вона перевернула свiй горщик.