Легенда про квітозавра. Правдива казка для дорослих дітей

Вхiд до печери огородили смугастими стрiчками й виставили охорону, озброену кийками та сльозогiнним газом. Журналiсти збивалися з нiг, щоб узяти iнтерв’ю в головного наукового начальника, який купався в променях чужоi слави i почувався на сьомому небi вiд щастя.

– Без коментарiв… Без коментарiв… – вiдмахувався Хитренко вiд докучливих телевiзiйникiв i вдавав, що дуже зайнятий. – Чекаю усiх на прес-конференцii.

Величезний зал палацу «Украiна» не змiг вмiстити усiх бажаючих. Вiтчизнянi та iноземнi журналiсти, обвiшанi диктофонами й мiкрофонами, сидiли одне в одного на колiнах, ну зовсiм як маленькi дiти на новорiчних виставах.

Перед початком конференцii Хитренко заборонив членам науковоi комiсii навiть згадувати iм’я Чудлика в своiх доповiдях, а того, хто намагався опиратися цiй обурливiй вказiвцi, негайно вiдправив на пенсiю.

На початку прес-конференцii головний науковий начальник невпинно брехав про те, як тяжко було готувати експедицiю, якi перешкоди мусили здолати… Аж ось справа дiйшла до конкретних питань, i тут бiльш-менш спостережлива людина вiдразу ж помiтила б, що Хитренко знiтився й розгубився.

– За допомогою будильника чи поливаючи ii з чайника холодною водою.

Потiм його запитали:

– Чим ви збираетеся годувати ii i де розмiщувати?

– Годувати ми ii будемо перловою кашею та риб’ячим жиром, а житиме вона в колишньому пiонерському таборi «Червона зiрка».

– Господи, вони ж замордують ii! – аж сплеснув руками Чудлик, спостерiгаючи прес-конференцiю по телевiзору.

– Вау, не хвилюйтеся, професоре! – намагався заспокоiти його дi-джей Дудка, який того вечора прийшов провiдати свого дядька.

– Треба термiново зарадити цьому, мiй юний друже! Але як?!

Професор затулив обличчя руками i, ледве стримуючи сльози, похилив голову. Йому було дуже кепсько, адже його мрiя, мама Клумба разом iз дитинчам, потрапила до рук людей байдужих, необiзнаних та корисливих.

– А що ви збираетеся робити з розписним яйцем? – сипалися на Хитренка запитання вiд журналiстiв.

– Ми вiдправимо його в iнкубатор на висиджування.

– Який iнкубатор?! – Чудлик схопився за голову. – Адже навiть малi дiти знають – якщо в мами-квiтозаврихи хоч на п’ять хвилин забрати яйце, то вона помре вiд тривоги! Треба щось робити, мiй юний друже, iнакше ми ii втратимо.