Марія (Український)

–Я настiльки вдячний вам за цей вибiр, наскiльки ви не можете собi уявити; але це з надiею, що незабаром ви зробите мене своiм компаньйоном.

Браулiо з нiжнiстю подивився на свою прекрасну наречену, i вона, збентежена, поспiшила органiзувати обiд, взявши з собою Лючiю.

Моi трапези в домi Жозе вже не були схожi на тi, що я описував iншого разу: я був частиною сiм'i; i без жодного столового приладдя, окрiм одного столового прибору, який менi завжди давали, я отримував свою порцiю фрiсоле, мазаморри, молока i сарни з рук панi Луiзи, сидячи не бiльше i не менше, нiж Жозе i Браулiо, на лавцi з кореня гуадуа.

Через багато рокiв, подорожуючи горами краiни Йосипа, я побачив, як на заходi сонця веселi селяни прибували до хатини, де мене приймали: прославивши Бога перед поважним главою сiм'i, вони чекали бiля вогнища на вечерю, яку роздавала стара i ласкава мати: тарiлки вистачало на кожну пару подружжя, а маленькi дiти, схилившись на колiна батькiв, шили пiнетки.

Обiд, як завжди, був соковитим i приправленим розмовами, з яких випливало, що Браулiо i Жозе нетерпляче чекають початку полювання.

Було близько десятоi години, коли всi були готовi, Лукас завантажив холодне м'ясо, яке Луiза приготувала для нас, i пiсля того, як Хосе зайшов i вийшов, щоб покласти кубики кабуi та iншi речi, якi вiн забув, ми вирушили в дорогу.

Нас, мисливцiв, було п'ятеро: мулат Тiбурсiо, робiтник з "Чагри", Лукас, нейвано з сусiдньоi гасiенди, Жозе, Браулiо i я. Ми були озброенi рушницями. Ми всi були озброенi рушницями. У перших двох були дробовики, i, звичайно ж, вiдмiннi, за iхнiми словами. Хосе i Браулiо також мали при собi списи, ретельно припасованi до наконечникiв.

У будинку не залишилося жодного корисного собаки: всi вони, по двое, обступили експедицiйний загiн, виючи вiд задоволення; навiть улюбленець кухарки Марти, Голуб, якого кролi боялися через слiпоту, витягнув шию, щоб його зарахували до числа вправних; але Йосип вiдмахнувся вiд нього "зумба!", пiсля чого пролунало кiлька принизливих докорiв.

Луiза i дiвчата були стурбованi, особливо Трансiто, яка знала, що саме ii хлопець буде в найбiльшiй небезпецi, оскiльки його придатнiсть для цiеi справи була беззаперечною.

Вузькою, заплутаною стежкою ми почали пiднiматися на пiвнiчний берег рiчки.