Марія (Український)

–Там! -крикнув вiн, показуючи на лiсистi скелi, краiв яких ми не бачили; i, стрибнувши вниз до берега, додав:

–Туга мотузка! Собаки вище!

Здавалося, собаки зрозумiли, що сталося: як тiльки ми вiдпустили iх, виконуючи наказ Браулiо, а Жозе допомiг йому перейти рiчку, вони зникли праворуч вiд нас в очеретяних заростях.

Стiй, – знову крикнув Браулiо, набираючи висоту. "Тримай", – знову крикнув Браулiо, дiстаючись до берега; i, поспiшно заряджаючи рушницю, вiн додав, побачивши мене: "Тримай":

–Ви тут, босе.

Собаки тiсно переслiдували здобич, яка, мабуть, не мала легкого виходу, оскiльки гавкiт долинав з тiеi ж точки схилу.

Браулiо забрав списа у Хосе, сказавши нам обом:

–Ти спускайся все нижче i вище, охороняй цей перевал, бо тигр повернеться по своiх слiдах, якщо втече звiдти. Тiбурсiо з тобою", – додав вiн.

І звертаючись до Лукаса:

–Вони вдвох обiйдуть навколо вершини скелi.

Потiм, зi своею звичною милою посмiшкою, вiн закiнчив, твердою рукою вставивши поршень у ствол рушницi:

–Це кошеня, i воно вже поранене.

Промовивши останнi слова, ми розiйшлися.

Хосе, Тiбурсiо i я вилiзли на зручно розташовану скелю. Тiбурсiо дивився i дивився поверх ложа своеi рушницi. Жозе не зводив з нього очей. Звiдти ми могли бачити, що вiдбуваеться на скелi, i тримати рекомендований темп, бо дерева на схилi, хоч i високi, але рiдкiснi.

З шести собак двое вже не дiяли: один був випотрошений бiля нiг звiра, а iнший, з вирваними ребрами, прийшов шукати нас i з жалюгiдним скавулiнням помирав бiля каменя, який ми займали.

Притиснувшись спиною до купи дубiв, погойдуючи хвостом, з щетинистою спиною, палаючими очима i вишкiреними зубами, тигр хрипко пирхав, а коли хитав величезною головою, його вуха видавали звук, схожий на дерев'янi кастаньети. Коли вiн перевертався, переслiдуваний собаками, якi не були переляканi, але не дуже здоровi, кров капала з його лiвого боку, який вiн iнодi намагався злизати, але безрезультатно, бо тодi зграя сiдала йому на хвiст з перевагою.

Браулiо i Лукас вийшли з очеретяних заростей на скелю, але трохи далi вiд звiра, нiж ми. Лукас був розлючений, а каратовi плями на його вилицях були бiрюзово-блакитними.

Мисливцi та дичина утворювали трикутник, i обидвi групи могли стрiляти одночасно, не ображаючи одна одну.

–Вогонь на ураження! -крикнув Жозе.

–Нi, нi, собаки! -вiдповiв Браулiо i, залишивши свого супутника на самотi, зник.