Марія (Український)

Марiя (Украiнський)

Jorge Isaacs

Роман розповiдае про непростi любовнi стосунки мiж двома молодими людьми: Ефраiном, фермером з регiону Каука, та Марiею, його прийомною сестрою. Ця iсторiя кохання вiдбуваеться у мальовничому куточку Колумбii.Історiя роману розповiдае про Марiю та Ефраiна та iхне iдеальне кохання. Також описанi мiсця, де все вiдбуваеться: природа Кауки та вигляд ферми пiд назвою "Ель Параiсо". Це створюе три середовища, всi реальнi, але побаченi по-особливому. Це як подорож ностальгiчним свiтом, у якому кохання i мiсця виглядають чарiвними.

Кiнець iсторii змiнюе вiдому стародавню казку про Едемський сад. В даному випадку це означае втрату дому, коханоi людини i прекрасного ландшафту.Окрiм цiеi основноi iсторii, е також багато переплетених мiж собою коротких iсторiй. Багато з них про кохання, як i кохання Марii та Ефраiма, i вiдбуваються в тому ж свiтi.

Jorge Isaacs

Марiя (Украiнський)

Роздiл І

Я був ще дитиною, коли мене забрали з батькiвського дому, щоб почати навчання в школi доктора Лоренцо Марii Льерас, заснованiй в Боготi за кiлька рокiв до того i вiдомiй на той час по всiй Республiцi.

Напередоднi моеi подорожi, пiсля вечерi, одна з моiх сестер увiйшла до моеi кiмнати i, не сказавши менi нi слова ласки, бо ii голос був сповнений ридань, вiдрiзала кiлька волосин з моеi голови; коли вона вийшла, кiлька ii слiз скотилися по моiй шиi.

Я заснула в сльозах i пережила неясне передчуття багатьох страждань, якi менi доведеться пережити згодом. Цi волосинки, знятi з дитячоi голiвки, ця пересторога любовi проти смертi перед обличчям такоi великоi кiлькостi життя змусили мою душу блукати увi снi по всiх мiсцях, де я провiв, сам того не усвiдомлюючи, найщасливiшi години свого iснування.

Наступного ранку батько вiдв'язав маминi руки вiд моеi голови, мокрi вiд слiз. Сестри витерли iх поцiлунками, прощаючись зi мною. Марiя покiрно чекала своеi черги i, заiкаючись на прощання, притулилася своею рожевою щокою до моеi, здригнувшись вiд першого вiдчуття болю.

Через кiлька хвилин я пiшов за батьком, який сховав свое обличчя вiд мого погляду. Тупiт наших коней на гальковiй дорiжцi заглушив моi останнi ридання. Шум Сабалетiв, чиi луки лежали праворуч вiд нас, з кожною хвилиною зменшувався. Ми вже огинали один з пагорбiв, з якого з будинку можна було побачити бажаних мандрiвникiв; я звернув очi в його бiк, шукаючи одну з багатьох близьких: Марiя була пiд виноградними лозами, що прикрашали вiкна кiмнати моеi мами.