П’ятеро шукачів пригод у фургонах

Лу був довгоногим, гнучким парубком з потворним обличчям i кучмою чорного лискучого волосся, яке густо кучерявилося. Вiн сидiв на приступцях фургона, палив люльку i читав газету. Дiти подумали, що Лу i Тигр Ден – яке iхало, таке й здибало: злi, похмурi й неприязнi. Вони вирiшили поменше спiлкуватися з акробатом Лу i клоуном Тигром Деном.

– Вiн дуже хороший акробат? – тихо поцiкавилася Енн, хоча Лу був задалеко, щоб почути ii.

– Гарний. Першокласний, – вiдповiв Ноббi у захватi. – Вiн може вилiзти будь-куди й на будь-що… Вiн залiзав на оте дерево, як мавпа, я бачив, як вiн видряпався по ринвi висотки, як кiшка.

Дiти дивилися на Лу iз подивом. Вiн вiдчув на собi iхнi погляди, пiдвiв очi й спохмурнiв. «Ну, – подумав Джулiан, – може, вiн i найкращий акробат у свiтi, але вигляд у нього жахливий. Якраз до пари Тигру Дену!»

Лу пiдвiвся, потягся своiм довгим тiлом, як кiшка. Вiн рухався легко i м’яко. Насуплений, пiдскочив до Ноббi.

– Хто цi дiтлахи? – спитав вiн. – Чого вони тут тиняються?

– Ми не тиняемося, – ввiчливо вiдповiв Джулiан. – Ми прийшли побачитися з Ноббi. Ми з ним вже бачилися.

Лу поглянув на Джулiана, як на смердюка якогось:

– То вашi фургони? – запитав вiн, мотнувши головою в iхнiй бiк.

– Так, – вiдповiв Джулiан.

– Понтовi, еге ж? – глузливо сказав Лу.

– Не вельми, – вiдповiв Джулiан, усе ще ввiчливо.

– З вами дорослi е? – поцiкавився Лу.

– Нi, я за все вiдповiдаю, – вiдказав Джулiан.

Тiммi явно не вподобав Лу, вiн стояв поруч з ним i гарчав. Лу копнув пса ногою.

Джорджа вчасно схопила Тiммi за нашийник. «Заспокойся, Тiме!» – вигукнула вона i повернулася до Лу, блискаючи очима.

– Не смiйте копати мого собаку! Вiн повалить вас на землю, якщо ви не припините, тримайтесь вiд нього подалi, бо вiн накинеться на вас!

Лу зневажливо плюнув на землю i повернувся, щоб пiти геть.

– Забирайтеся звiдси! – зi злiстю сказав вiн. – Нам тут дiти не потрiбнi, а собак я не боюся. Я знаю, як упоратися з поганими собаками.

– Що ви хочете цим сказати? – розлючено гримнула Джорджа. Але Лу пустив це повз увагу, пiднявся приступцями до фургона i грюкнув дверима. Тiммi сердито загавкав i смикнув нашийник, який Джорджа все ще мiцно тримала.

– Ну, тепер у нас iз вами нiчого не вийде, – з жалем сказав Ноббi. – Вiднинi Лу звiдусiль вас виганятиме.