Про краснолюдків та сирітку Марисю = O krasnoludkach i sierotce Marysi

 – Та й насправдi, що робити з твоею ученiстю, коли не маеш анi книги, анi пера, анi чорнильницi. Але знаеш, що я тобi скажу? Рятуймося з цiеi халепи не як мудрецi, а як звичайнi простаки, а це зло ще вийде нам на користь…

Тут вiн замовк, бо на дорозi почулись численнi i щораз ближчi голоси.

То був циганський табiр, який також iхав на ярмарок до мiстечка: обдертi i засмаглi циганки несли на спинах дiтей у хустках, старi циганки з люльками в зубах, чоловiки з казанками на палицях i малi напiвголi дiтлахи з кучерявим волоссям i з хитрим поглядом.

Циган, що нiс Кошалека-Опалека i Пiдземка, приеднався до них, i так усi юрмою йшли далi.

Цигани – як цигани. Однi по дорозi ворожили, iншi хапали, що iм пiд руку трапилось: хустки з тинiв, курей iз сiдал, гусей з лук, полотна, що бiлились, i навiть сир, який сушився на сонцi пiд стрiхами. Це не важко iм давалось, бо люди пiшли на ярмарок, а хати стояли порожнi. Багато речей тодi пропало по селах.

Дiйшовши пiд мiстечко, вся ця зграя вiдразу розсипалася по бiчних вуличках, однi вправо, iншi влiво, i кожне своею дорогою прокрадалося до базарноi площi.

Ярмарок був у повному розпалi.

Днина була погiдна, людей – сила-силенна. Конi, вози, худоба займали широку розлогу площу. Чоловiки обступили ятки з чобiтьми i шапками, а жiнки торгували горщики i миски, дiвчата вибирали стрiчки i намисто, дiти гралися глиняними пiвниками, гризли пряники, тримаючись за маминi спiдницi.

З кошикiв, з возiв витягали шиi гуси й качки, всюди рух, тиснява, кудкудакання, гелготання, гамiр найрiзноманiтнiших голосiв.

Однак найбiльша тиснява була перед будою, при дверях якоi стояв циган. Стояв, узявшись у боки, i на повнi груди, скiльки мав сили, кричав:

– Гей, люди, люди, чудеса в цiй будi! Хто мае очi дивитись, а вуха слухати, ще й грошi платити! Ось двi мавпочки, привезенi на возi просто з мiсяця! Циганське слово честi! Просто з мiсяця! Води не п’ють, горщикiв не б’ють, як люди, спiвають i добре ся мають! Гей, люди, люди! Чудеса в цiй будi!

Люди кидали мiдяки, пхаючись до буди, де вчений Кошалек-Опалек мав бити у бубон, а Пiдземок – грати на сопiлцi.

В мiру того, як коло буди зростав натовп, цигани почали шмигати помiж возами, крадучи то кожух, то хустку, а там – грудку масла, яйця або курку.

Крiм Пiдземка, нiхто цього не бачив, усi стояли, витрiщившись на буду, де мали показувати чудеса.