Про краснолюдків та сирітку Марисю = O krasnoludkach i sierotce Marysi

На чолi сирiтки виступив пiт, але вона не зважае на це, плете вiночок i наспiвуе:

Служила сирiтка в злоi господинi,

А iй помагали тi волошки синi.

Служила сирiтка та й на чужiй нивi,

А iй помагали пташки щебетливi!

Гиля, гуси, гиля!

Саме в цю хвилину чуйний Гасьо загарчав раз i вдруге. В кущах лiщини, що росла пiд самим лiсом, щось поворухнулось, зашелестiло i затихло. Гасьо пiднявся на переднi лапи i, нашорошивши вуха, чекав, що буде далi.

Шелест знову почувся, але знову затихло.

Гасьо загарчав i вишкiрив зуби.

Та Марися не чула нiчого. Наче та пташина на гiлцi в гаю, розспiваеться i не чуе тихих крокiв кота, що пiдкрадаеться, уся вiддана своiй пiснi. Так i ця сирота нiчого довкола не бачила, не чула i спiвала далi.

Служила сирiтка в злоi господинi,

А iй помагали тi волошки синi.

Служила сирiтка та й на чужiй нивi,

А iй помагали пташки щебетливi…

Тим часом з кущiв виткнулась чудернацька постать малого чоловiчка з головою в червоному ковпаку, з сивою бородою i в окулярах на величезному носi.

Висунулась i почала кивати до Гася пальцем.

Зiрвався пес i скочив до кущiв, але та постать вже з iншого, дальшого куща кивала до нього пальцем. Гасьо кинувся далi, але цей дивний чоловiчок у червоному ковпаку показувався вже деiнде i кивав пальцем.

Чим далi собака вiддалявся до лiсу, тим скорiше червоний ковпак миготiв помiж корчами то вправо, то влiво, аж доки не опинилися обидва в глибинi бору серед величезних сосен.

Уже Гасьо доганяв малого чоловiчка, коли той раптом скочив убiк i, швидко видряпавшись на дерево, почав згори кивати до пса пальцем.

Розлючений Гасьо кинувся до дерева з таким гавканням, що Марися перестала спiвати i, чуючи таке незвичайне гавкання вiрного помiчника, страшенно злякалася, почала кликати:

– Гасю! Гасю!

І, зiрвавшись з пагорбка, побiгла до лiсу.

Салко тiльки й чекав на це.

Одним стрибком прискочив до гусей, ухопив найближчу за горло i задушив, що та не встигла й крикнути: «Рятуйте!» Кинувши ii в кущi, ухопив другу скраю i також впився гострими зубами в ii шию i то так блискавично, що гуска вiдразу й дух спустила. Негайно вiдтягнув ii в кущi i скочив до решти гусей.

Зчинився крик. Гуси впiзнали розбiйника i в смертельному переляку тiкали вiд нього в поле, витягуючи шиi та вимахуючи крилами.