Противоборчi Сили

Пiсля того, як вона вiдкрилася, у мене е можливiсть увiйти до великоi кiмнати на даху якоi написана назва: Щастя. У центрi е ключ, який вiдчинае iншi дверi. Я дiйсно мав рацiю. Я зробив перший крок. Менi залишилося ще два. Я беру ключ i спробую його у дверi. Вiн iдеально пiдходить. Я вiдкриваю дверi. Я потрапив до новоi зали. Я починаю йти вниз. Багато думок охопили мiй розум: з якими новими пастками я мушу зiткнутися ще? Який план приведе мене до цiеi галереi? Є багато питань без вiдповiдi. Я продовжую йти, i мое дихання стае напруженим, тому що бракуе повiтря.

Я вже пройшов десяту частину милi (= 160 метрiв) i повинен бути дуже уважним. Я чую шум i падаю на землю, щоб захиститися. Це шум маленьких летючих мишей, що лiтають навколо мене. Чи висмокчуть вони мою кров? Чи вони хижi? На щастя, для мене, вони зникають у глибинi зали. Я бачу обличчя, i мое тiло тремтить Чи це привид? Нi. Це плоть i кров, i воно йде на мене, готове до бою. Це один iз священикiв нiндз цiеi печери. Бiй починаеться. Вiн дуже швидкий i намагаеться вдарити мене в найслабкiше мiсце. Я намагаюся уникнути його нападiв. Я вiдповiдаю де-якими рухами, яких я навчився дивлячись фiльми. Стратегiя працюе. Це лякае його, i вiн трохи вiдступае назад. Вiн вражае своiми бойовими мистецтвами, але я готовий до цього. Я вдарив його по головi каменем, який я пiдiбрав у печерi. Вiн падае без свiдомостi. Я абсолютно не хочу насильства, але в цьому випадку це було суто необхiдне. Я хотiв би перейти до iншого плану та вiдкрити для себе таемницi печери. Я знову починаю йти, i я дуже уважний i захищаю себе вiд нових ловушок. При низькiй вологостi вiтер дуе, i менi стае бiльш комфортно. Я вiдчуваю течii позитивних думок, надiсланих Хранителем. Печера темнiе ще бiльше, сама змiнюеться. Вiртуальний лабiринт веде прямо вперед. Ще одна з пасток у печерi. Вхiд в лабiринт видно дуже добре. Але де вихiд? Як я можу ввiйти туди i не заблукати? У мене е тiльки один варiант: увiйти в лабiринт i ризикнути. Я знайшов в собi мужнicть i починаю робити першi кроки до входу в лабiринт. Молiться читачi, щоб я знайшов вихiд. У мене немае плану. Я думаю, що повинен використовувати своi знання, щоб вивести себе з цiеi халепи. З мужнiстю i вiрою я йду в глибину лабiринта. Вiн здаеться бiльш заплутаним з середини, нiж зовнi. Його стiни широкi i перетворюються на зигзаги. Я починаю згадувати моменти в життi, коли я почувався розгублено, нiби в лабiринтi.