Сюрпризи долі

Їй же хотiлося постiйно бачити власного чоловiка на колiнах перед труною, i через те починала прокручувати процедуру вiд початку. В таких скорботних думках проминула подорож.

– Що з тобою, доню, – жахнулася мати, вiдчинивши дверi, – ти ж мала бути в горах, чому повернулася серед ночi?

– Ми з Георгiем розлучаемося, – простогнала Олена.

– Чи ви подурiли? У вас же дiти! Як можна так легковажно вчиняти?

– У нього е коханка, – не могла стримати слiз.

– Ну i що такого? Коханка – явище тимчасове, а жiнка завжди залишаеться жiнкою, не роби дурниць, от побачиш, усе ще налагодиться.

Мати мала рацiю. Зранку приiхав Георгiй, на колiнах благав прощення i присягав, що бiльше нiчого подiбного не вчинить. Чоловiк був настiльки переконливим, що Олена вирiшила йому пробачити. Зрештою, i не могла вчинити iнакше, бо тодi б руйнувалося все, чому присвятила свое життя.

Георгiй дотримав слова, принаймнi Оленi так здавалося: приходив швидше додому, частiше телефонував, сповiщав про своi плани.

Стосунки наче налагодилися, однак останнi подii багато що змiнили, вони наче порушили колишню рiвновагу. Олена постiйно пригадувала його провину, не могла стерти ii з пам’ятi, у серцi постiйно зароджувалися новi пiдозри.

Для неi стало звичним перевiряти номери телефонiв у мобiльнику, зненацька з’являтися в його робочому кабiнетi, принюхуватися до сорочок у пошуках запаху жiночих парфумiв. Їй постiйно ввижалося, що чоловiк хитро ii обдурюе. Одного разу навiть пiдглядала у вiкно кафе, де кафедра Георгiя святкувала уродини одного з колег.

Така поведiнка принижувала гiднiсть, та Олена не мала сил вiдмовитися вiд пiдозр. Марина, яка виявилася майстром iнтриги, частенько давала iй поради, якi ще бiльше травмували психiку. Їi пiдюджування не давали заспокоення, а лише роз’ятрювали душу i розвивали хворобливу фантазiю.

Емоцii нiкуди не зникають безслiдно: позитивнi дають натхнення на звершення i творчiсть, а негативнi лягають важким тягарем на серцi. Вони починають матерiалiзуватися й обертатися на рiзнi зайвi утвори.

Тi, що пов’язаннi з постiйним копирсанням у собi та незадоволенням, зазвичай, осiдають пiском та камiнцями у нирках i печiнцi. Особливо небезпечними е ненависть та непрощена образа, саме вони частенько спричинюють утворення ракових клiтин. А такi, як ревнiсть, жалiсть або пiдозри, полюбляють зупинятися в грудях або нагадують про себе iншими жiночими хворобами.

Олена вiдчула неприемний бiль у грудях.