Шхуна «Колумб»

Сонячне промiння надавало блиску очам, а прохолодне повiтря, наче ароматний напiй, наповнювало легенi.

Екiпаж «Колумба» та професор Ананьев стояли на лiвому борту i не звертали уваги на сонце. iх погляди привертало судно синьо-блакитного кольору, що пливло на вiддалi пiвмилi вiд шхуни. Невелике, з низьким бортом, з коротким пiвбаком, двома трубами, маленькими надбудовами – це судно дуже невиразно вирiзьблювалось на фонi моря i неба. Здавалось, якби воно вiдiйшло на милю-пiвтори далi, то i розпливлося б у фарбах морськоi далини.

«Вiйськовий корабель», – догадалася Люда.

– Доброго ранку, – привiтав юнга. – Подивитися хочеш? – сказав вiн, простягаючи бiнокль.

– Доброго ранку. Дякую. Це вiйськовий корабель?

– Есмiнець «Невтомний буревiсник». Наш знайомий i приятель.

– Чому?

– Минулого року вiн виручив нас у вiдкритому морi, коли «Колумб» пiд час шторму втратив паруси й залишився без пального.

Есмiнець проходив зовсiм близько. Люда бачила на палубi корабля кiлькох морякiв. З капiтанського мiстка, над полубаком, двое командирiв слiдкували в бiноклi за шхуною.

Марко пiдняв над кормою «Колумба» червоний прапорець, салютуючи «Невтомному». Обидва командири пiднесли руки до кашкетiв. У вiдповiдь рибалки закричали «ура». Есмiнець, виявляючи ввiчливiсть, пiдняв на iх салют прапор до половини своеi щогли.

Невеличкий вiйськовий корабель промчав швидко, залишаючи за собою розбурханий спiнений слiд. Люда хотiла полiчити, скiльки на ньому видно гармат, але так i не встигла цього зробити.

Дiвчина махнула бiленькою хустинкою, i кiлька червонофлотцiв вiдповiли з корми на ii привiт. Дiвчина струснула головою i, повернувшись до шкiпера, сказала:

– Вiн трохи швидше йде, нiж «Колумб».

– Еге! – посмiхнувся Стах. – Разiв, мабуть, у шiсть. Здорово йде. Тепер маневри. З якимсь дорученням поспiшае.

Шкiпер розповiв Людi кiлька епiзодiв з бойовоi iсторii «Невтомного». Його закiнчили будувати другого року першоi iмперiалiстичноi вiйни i одразу ж вирядили в море. Есмiнець ходив у розвiдку, розставляв мiни, зустрiчався з ворожими кораблями.

Одного разу вiн вдало торпедував крейсер, одночасно витримав бiй проти трьох мiноносцiв i вернувся неушкодженим. Двiчi пiдводнi човни пускали у «Невтомного» торпеди, i обидва рази есмiнець, вдало маневруючи, ухилявся вiд зустрiчi з ними. Пiвтора року щасливо плавав «Невтомний». Якоiсь темноi червневоi ночi, йдучи пiд ворожий берег, наскочив на мiну. Сильним вибухом у есмiнця вiдiрвало корму.