Шхуна «Колумб»

Ходив «Новик» iз швидкiстю тридцять шiсть миль на годину, тобто за хвилину проходив понад кiлометр. Переобладнаний пiсля громадянськоi вiйни «Буревiсник» мав i бiльшу вогневу силу, i бiльшу швидкiсть.

Ставши в бухтi проти Соколиного висiлка, корабель салютував гарматними пострiлами. У вiдповiдь залунало з берега «ура», загула ручна сирена, що ii крутили молодi рибалки, члени Тсоавiахiму, i почулося кiлька пострiлiв з ракетних пiстолетiв. На «Колумбi», що стояв пiд берегом, нашвидку вивiшували весь наявний комплект сигнальних прапорiв, не додержуючи нiяких правил сигнального коду, i даремно сигналiсти з «Буревiсника» намагалися щось прочитати.

Команда «Колумба» вирiшила це зробити для бiльшоi пишностi.

З «Буревiсника» спускали шлюпки. У першiй на берег з'iхав командир, другу зайняв оркестр, одразу ж, на радiсть соколинцям, гримнувши гучний марш.

Командування посилало «Буревiсник» на свято на Лебединому островi тому, що Соколиний виселок шефствував над «Буревiсником», хоч насправдi виходило так, що «Буревiсник» шефствував над висiлком.

До того ж майже всi молодi рибалки з Лебединого вiдбували вiйськову службу у флотi, i соколинцi славилися як боцмани, торпедисти та штурвальнi, що часто займали першi мiсця в рiзних змаганнях.

Стояла ясна сонячна погода. Бiлi хмарки, мов укритi снiгом скирти, повiльно пливли по небу, сповiщаючи рибалок про тривалу чудову годину. На островi пахло травами, спiвали пташки, ледь-ледь, мов пустуючи, шурхотiв прибiй. Всi рибальськi хати прикрасилися, бiлiли помазанi крейдою стiни; подвiр'я прибранi чисто й охайно.

На стежках хрумтiв свiжий пiсок. Ближче до моря стояли столи, вкритi грубими бiлими скатерками, з великими хлiбинами, сiльницями, ложками, виделками й ножами. Бiля столiв порались дружини й матерi рибалок.

Напроти, на невеликому майданi, де звичайно вiдбувалися танцi, натягненi були брезентовi тенти над лавами для музикантiв.

Свято почалося мiтингом, закiнчення всiх промов вкривалися тушем i гучним «ура». Далi учасники свята перейшли до столiв, де iх ждав смачний обiд.

З-помiж багатьох поданих страв найсмачнiшою вважалась камбала, приготовлена способом, вiдомим лише господаркам Лебединого острова. Кухнею керував вiсiмдесятилiтнiй Махтей, найстарiший мореплавець з Лебединого, що колись об'iздив увесь свiт матросом та коком, а тепер доживав вiку тут, на маяку.

За столом кожен займав наперед визначене мiсце. Люда помiтила, що мiсце Марка не зайняте. Вона не бачила хлопця з самого ранку, i це ii дивувало.