Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник)

А позавчора я бачив на тому боцi острова цiлу зграю гусей, – вiн смiшно мотнув головою в iнший бiк i аж оббiг Видру навколо, – таких, як ти, та вони вже дуже давно з Канади перебралися i дуже галасливi.

Упродовж усього Зябликового монологу Видра переминалась з лапи на лапу й не знала, як поводитися. Їй було нiби й незручно, що вона назвала такого ошатного гусака бомжем, i водночас в очах у неi блимали маленькi лiчильники, i подумки вона прораховувала, що можна цьому клiентовi загнати. Видра завжди намагалась злупити зайву копiйчину через рiзнi махiнацii, доки ii недалекий i балакучий Зяблик виспiвував i дрiботiв навколо.

Єдине, на що вона спромоглася – «скачати» з гусака орендне мито за той самий кущик, де вiн ночував першу нiч, однак подати це йому як велику послугу.

– Я можу вам дозволити ночувати пiд цим кущиком, якщо ви сплатите менi таке й таке мито, в тутешнiй валютi, звичайно, – одразу ж перейшла до дiла Видра, чим заскочила Антуана зненацька.

– А як же клiенти? – перепитав вiн.

– Клiентам пiдшукаемо щось iнше, – вiдмахнулась огрядна бiзнесвумен зi спритним до чисел розумом.

– Оформимо скидочку, оформимо скидочку… – видав свое незмiнне гасло замовлений по iнтернету Зяблик. Його власний добробут залежав вiд настрою його подруги, а на ii плечах лежали всi турботи про сiмейний прибуток, що дрiбного птаха дуже влаштовувало.

Не довго думаючи Антуан розрахувався i побачив, як тут же купюри зникли в однiй зi складок Видри, яка на диво швидко поспiшила вiднести iх у надiйне мiсце.

Зяблик пiдтюпцем кинувся за нею, вигукуючи якiсь гасла про вiрну дружбу Антуановi, однак нi на крок не вiдстаючи вiд своеi iнтернетноi половини.

Отак розпочався другий Антуанiв день на островi, чим той був немало вдоволений. Тепер вiн отримав тимчасове житло, яке його влаштовувало, залишалось ще трохи купюр на дрiбнi витрати, i гусак був готовий до нових пригод. Оскiльки океан його манив бiльше, нiж неминуча розмова з Ренжером, то мандрiвник пiсля снiданку знов переповз через дюну й пiшов прогулюватись берегом.

Хвилi трохи вляглись, i водяне плесо набуло приемного свiтло-сiрого вiдтiнку з ледь зеленуватими блискiтками. Вода вже привiтнiше розливалася перед Антуановими червоними лапами й виносила на берег химернi мушлi рiзного розмiру.

Устрицi на пiску не було, мабуть, вона таки справдi впала на дно океанське. Чайки так само вiдсторонено розглядали гусака згори, не пiдлiтаючи ближче.