Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник)

Можна i треба! Найгiрше, коли свiт манить, а ти його не побачиш, хтось тобi вiдкриеться, а ти його не почуеш, виникне драйв, а ти його заглушиш розумними фразами. Тодi життя втратить смак, або, як кажуть тут, за валами, – favor.

Мандрiвна душа не хоче жалiти себе, сидiти на канапi i проклинати владу бандитськоi краiни. Не хоче подаватись у найми й банди. Для тих, хто йде, iснуе дорога,i тiльки в дорозi з’являеться шанс, знаходиться вихiд, i завжди зустрiнуться справжнi люди, якi хочуть щось змiнити. І тiльки iх ми пам’ятаемо i тримаемо в серцi.

Зберегти себе – оце i е твоя справжня батькiвщина. Щасливий той, хто не втратив здатнiсть дивитись прямо в очi iншим, без лукавства. Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою… – генiальнi Тарасовi слова-дороговказ.

Зараз складнi часи, тим краще – по фактах видно хто е хто. Без словоблудства. Чи жив достойно, стане ясно по тому, що пiсля себе залишив, – чи ти агроном, чи будiвельник, чи скульптор. Свiт не страшний – страшнiше себе не реалiзувати. Страшнiше – потонути в самоотрутi й зневiр’i, без справжнiх людей навколо.

І люди не страшнi – страшнiше iх не знати, не почути i не зрозумiти.

Життя складаеться з iсторiй. Кожен може бути автором iсторiй навколо святкового столу, але на ранок, поборовши лiнь, сiсти i iх записати – це вже щось iнше. Записати такими, якими вони е, якими прийшли вiд справжнiх людей, рiзних людей, з моментiв пристрастi – коли живеш по-справжньому. Усе складаеться з iсторiй. І кожен день нам даруе нову – вiд них не сховатись i без них не обiйтись.

За десять рокiв нашого життя мiж Украiною й Америкою iсторiй трохи назбиралось… Деякi з них – у цiй книжцi.

За всiх людей, яких зустрiли на шляху, ми вдячнi. Особливо за справжнiх, якi самi знають, хто вони е i для чого. Для нас усi вони – великi вчителi, а також характери для iсторiй, свого роду трофеi. Дехто з них залишився у нашому життi, дехто розчинився за туманами або у кращих свiтах. Усi вони – спiвавтори.

Ще кажуть, людина сама творить свою реальнiсть.

От ми i творимо. Це – наше життя.

Леся Гончар

З iсторiй припортового мiста

Трилер по-американськи, або Історiя про iнтелектуальну власнiсть

25 березня,1993, Вашингтон,

Мiжнародний валютний фонд, художня виставка

– Оце так успiх! Неймовiрно! Невже ваша краiна мае семитисячолiтню iсторiю? Трипiльська культура? Що там етруски i шумери… Назавтра заплановане iнтерв’ю з «Вашингтон пост» i зустрiч з одним галеристом.