Вибране

Особливiстю поезii е ще й те, що грецький текст вiдсилае читача до двох подiй: доби падiння Римськоi iмперii i часу падiння iмперii вiзантiйськоi (ромейськоi), що в перекладi найчастiше не вдаеться вiдтворити, але саме це дозволяе множиннiсть iнтерпретацiй поезii: вiд романтичноi туги за втраченим минулим до модернiстськоi критики сьогодення та нiгiлiстичного скидання кумирiв.]

– Чого чекаемо, чого на площi з’юрмились?

Бо прийдуть варвари до нас сьогоднi.

– Чого ж тодi сенат принишк, не порядкуе,

сенатори сидять, не видають законiв?

Таж прийдуть варвари до нас сьогоднi.

То нащо нам сенаторськi закони?

Ось прийдуть варвари, вони й закони видадуть.

– Чого ж то iмператор встав удосвiта,

чого при входi в мiсто перед брамою

в коронi, пишно вбраний, сiв на тронi вiн?

Таж прийдуть варвари до нас сьогоднi.

То iмператор там зустрiти хоче

iх ватажка. Вже навiть i пергамен е,

де списано усi почеснi титули,

що ними того ватажка вшануе вiн.

– Чого ж це претори та ще й два консули

в гаптованих червоних тогах вийшли?

Чому браслети начепили з аметистами,

перснями зi смарагдами виблискують?

Чому в руках у них коштовнi посохи,

рiзьбленi, срiблом-золотом цяцькованi?

Таж прийдуть варвари до нас сьогоднi,

а ця пишнота варварiв заслiплюе.

– А чом шановних риторiв нема нiде,

чому промов iх звичних ми не чуемо?

Таж прийдуть варвари до нас сьогоднi,

а варвари, либонь, промов не полюбляють.

– Чого ж це порожнiють площi й вулицi,

так, нiби щось незрозумiле скоiлось?

Збентеження якесь чи то розгубленiсть,

в задумi по домiвках люд розходиться?

Бо смерклося, а варварiв не видко.

А тут iще з кордону поприходили

та й кажуть, що нема нiяких варварiв.

То як же нам – що дiяти без варварiв?

Це ж хоч який там, але був би вихiд.

    1904

    Переклав Григорiй Кочур

Голоси

Вiдлуння голосiв знайомих, рiдних.

Тих, хто помер уже, чи тих,

що вiддалилися, мов i самi мерцi.

Інколи у снах до нас говорять тихо.

Інодi розум iх почуе крiзь плин думок.

Тодi вiдлуннями себе вони вертають

рядкiв iз першотвору нашого життя,

мов музика, мов нiч далека, що згаса поволi.