Вибране

Однак центральним елементом кавафiсiанського стилю безперечно е нищiвна сила iронiчного погляду, сконцентрована зазвичай у кiлькох останнiх рядках, яка нещадно руйнуе загальну атмосферу попереднього тексту, вносячи розлад у його смислову структуру, що змушуе читача поринути з головою в сумнiви. І як тiльки поет в останньому рядку кивае з натяком, звертаючись до нас, на нашому обличчi з’являеться гiрка усмiшка, бо починаемо краще розумiти, «чого Ітаки вартi».

У таку епоху, як наша, коли рiзниця мiж об’ективною i суб’ективною реальнiстю стае все бiльш розмитою, коли межi мiж реальним i уявним стають майже непомiтними, змiнюючи наше сприйняття себе та довколишнього свiту, iронiчний погляд Кавафiса набирае все бiльшоi актуальностi.

Не слiд забувати, що грецькою слово «iронiя» означае ситуацiю, коли хтось каже те, у що не вiрить, особливо яскравого вираження це набувае в театрi, де трагiчна iронiя е станом, в якому глядачевi вiдомо важливiсть того, що герой в конкретний момент дii не вважае вартим своеi уваги, хоча насправдi для нього воно мае виняткове значення.

Частий вибiр еллiнiстичноi епохи як iсторичного тла поезiй певно зумовлений тим фактом, що Кавафiс народився i прожив бiльшу частину свого життя в Александрii, мiстi, яке без сумнiву було метрополiею еллiнiстичного свiту. Однак через те, що старi iстини дедалi частiше вiдходять у небуття, новi ж не квапляться зайняти iхне мiсце, а мистецька та iнтелектуальна дiяльнiсть все бiльше сконцентрована на переосмисленнi минулого, не створюючи при цьому нiчого нового, наша епоха все бiльше починае скидатися на еллiнiстичну.

У цьому сенсi поезiя Константиноса Кавафiса з кожним днем ставатиме дедалi бiльш актуальною.

    Агапiос Калогномiс,

    Секретар Посольства Грецii в Украiнi

Апорii Кавафiса

У тривалiй iсторii грецькоi словесностi, що стала колискою всiеi европейськоi лiтературноi традицii, подарувала свiтовi багато вiдомих iмен та започаткувала цiлi лiтературнi роди та жанри, складно знайти постать, суперечливiшу за Константиноса, сина Петроса, Кавафiса.

Народжений у ХІХ ст., К. Кавафiс заклав основи та накреслив вектори розвитку грецькоi поезii ХХ ст. Усi грецькi поети ХХ ст. перебували в тiнi Кавафiса, намагалися осягнути його творчий метод, дiстатися до витокiв його поетики i навiть iнодi (певно, заради своерiдного «звiльнення») демонстративно наголосити на вiдмiнностi власноi творчостi та свiтогляду вiд Кавафiсового доробку.