Вибране

Кавафiс рано вiдчувае, що живе роздвоеним життям, життям поета, що через походження мае належати до вищих верств суспiльства, свiтогляд яких стае на завадi розвитку його таланту. Одним з аспектiв «соцiального вiдлюдництва» поета була його гомосексуальнiсть, яку не могла прийняти «верства удавано цнотлива» («Днi 1896»). Однак проблема була глибшою i вона так чи iнакше заторкнула долi багатьох провiдних авторiв ХХ ст.: необхiднiсть iснувати, пiдтримувати зв’язок iз суспiльством, в якому шириться дегуманiзацiйна криза, займаючись дiяльнiстю, в основi якоi завжди перебуватиме Людина.

К. Кавафiс обирае шлях маленькоi чехiвськоi людини, стаючи, за прозорливим висловом його друга та одного з перших дослiдникiв Й. Сареяннiса, «людиною (з) натовпу», непомiтною для iнших, але завдяки цьому здатною споглядати, аналiзувати, не пiддаючись масовим настроям, а отже, чути та бачити «подii, що настають» («Мудрецi передчувають же подii, що настають…»). Досягши повнолiття, К. Кавафiс вiдмовляеться вiд британського паспорту, отримавши грецький, переiздить з родинного маетку в бiднiший квартал та розпочинае працювати дрiбним клерком в Мiнiстерствi мелiорацii. Вiн обирае той самий шлях, що й С. Малларме, який працював учителем англiйськоi, чи Т. С. Елiот, що служив на дрiбнiй посадi в комерцiйному банку. Вiдтодi життя К. Кавафiса являе собою рутинну роботу в мiнiстерствi, кiлька подорожей до Великоi Британii, Францii та Грецii, спiвробiтництво з кiлькома александрiйськими журналами, насамперед, «Новим життям» («??? ???»), i створення кола Кавафiса, об’еднання навколо поета александрiйськоi молодi, яка захоплюеться його поезiею та свiтоглядом i, власне, вiдкривае свiтовi свого вчителя. Метою його життя стае об’еднання з «колом своiх людей», iснування в товариствi, що на кожному iсторичному етапi стае важливою рисою грецького свiтогляду. Крiм грекiв, до цього кола належатимуть i талановитi захiднi европейцi, на творчий розвиток яких, безперечно, справило вплив спiлкування з поетом, наприклад, чимало елементiв «Александрiйського квартета» Л. Даррела створенi пiд знаком К. Кавафiса, а дух, що панував у Кавафiсовому колi, прекрасно вiдтворюють у своiх есеях та спогадах Е. М. Форстер, А. Катраро та Ф. Т. Марiнеттi.

Поет, мiнiатюрнi тексти якого охоплюють масштабнi за тривалiстю перiоди та грандiознi подii, бiльшу частину свого життя провiв в Александрii. Як i в одного з його лiричних героiв, його життя минуло «в спогляданнi… улюбленого мiста» («Надвечiр»).