Доктор Серафікус. Поза межами болю

Жiнка, – ii стрункi ноги, опуклi груди, вигин трохи широкого рота, тонкий, чiтко окреслений нiс, побудований з блиском холоду, якому нiщо не чуже, а все пiдвладне, – варта була того, щоб з нею поводитись несподiвано й коректно, щоб говорити з нею не про спеку, а про м’язи ii нiг i ступнi. Ступню Тальйонi порiвнювати з ступнею Ганни Павловоi.[42 - «Ступню Тальйонi порiвнювати з ступнею Ганни Павловоi». – Йдеться про двох вiдомих балерин: Марiю Тальйонi, iталiйську приму-балерину доби Романтизму, та Ганну Павлову, видатну росiйську артистку балету ХХ ст.

]

– Ви, – сказав Корвин, – повиннi були помiтити, що я уважно розглядав вас, ваше тiло, форму рук, нiг, вашу ступню, литки й стегна. Я мiг здатись вам людиною настирливою, коли б у мене не було до того пробачень. Претендуючи на iм’я знавця i досить знаючи анатомiю, я змiг оцiнити форми вашоi ступнi i м’язи ваших литок. У вас м’язи танцюристки. Ви танцюете або ж танцювали.

З глибоким знанням дiла, пересипаючи свою розмову технiчними термiнами з анатомii й балетного мистецтва, Корвин говорив про окремi м’язи, про форму ступнi, вiдмiннiсть нiг у танцюристок.

Вер розсмiялася.

– З вашою обiзнанiстю фахiвця вам нiхто не закине настирливостiи. Фахiвцевi завжди дозволено те, що заборонено ляiковi[43 - Ляiк – дилетант (розм.).]. Однак, незважаючи на ваше знання анатомii, я не зроблю висновку, що ви лiкар, прозектор, хiрург, ординатор клiнiки, хоча б тому, що ви надто сухорлявi – не худий, бо чому ординаторовi й не бути худим? – а саме сухорлявi.

У вас струнка сухорлявiсть поета або ж музики. Ви знаете тiло – можливо, що знання жiночого тiла – це ваша побiчна професiя, але менi здаеться, анатомiю ви знаете тому, що ви художник.

Вони знали один одного, ще не назвавши себе.

Вiн лежав, Вер сидiла. На тлi блакитного неба чiтко й ясно викреслювалася голова Вер.

Корвин перервав паузу, щоб, дивлячись на жiнку, сказати:

– Майстри iнколи зважали на значення одноманiтного блиску тла, щоб змалювати вроду жiнки.

Теоретики мистецтва золоте тло iкон ладнi тлумачити як висновок метафiзичних тенденцiй iконописного мистецтва. Я гадаю, що тут грала роль зовсiм не метафiзика, а натуралiстичне спостереження: на тлi золота або ж емалi врода жiнки здаеться довершеною.

Вер трохи нагнулася до Корвина, доброзичливо змахнула пiсок йому з плеча i сказала:

– Ви розглядаете обличчя жiнки як матерiал для картини замiсть дивитися на нього задля нього самого. Це безтактно.