Зелений Генріх

Ми споряджали за всiма вимогами статуту нашi маленькi похiднi ранцi, набивали патрони, причому наготували iх набагато бiльше покладеного числа, прикрашали гiрляндами квiтiв нашi двофунтовi гармати i древка прапорiв, а тут iще стали ходити чутки про те, що нашi сусiди не тiльки славляться своею солдатськоi виучкою та виправкою, але понад те гострi на язик, люблять весело побенкетувати й горою стоять один за одного, так що кожен з нас мусить не тiльки причепуритись i триматись якомога бiльш хвацько, а й прихопити з собою бiльше кишенькових грошей, аби нi в чому не спасувати перед хваленими сусiдами.

До того ж ми знали, що в урочистостях братимуть участь також i представницi прекрасноi статi, що вони зустрiчатимуть нас у святкових вбраннях i вiнках при нашому вступi в мiсто i що пiсля обiду буде влаштовано танцi. Стосовно цього ми теж не були схильнi поступитися своiм суперникам; вирiшено було, що кожен роздобуде собi бiлi рукавички, щоб з’явитися на балу галантним i в той же час по-вiйськовому пiдтягнутим кавалером; всi цi важливi питання обговорювалися за спиною в наших вихователiв, i притому з такою серйознiстю, що мене мучив страх, чи зумiю я дiстати все те, що вiд мене вимагалося. Щоправда, рукавичками я змiг похвалитись один iз перших, оскiльки матiнка зглянулася на моi благання i, порившись у своiх потаемних запасах, знайшла там серед забутих речей, свiдкiв ii далекоi молодостi, пару довгих дамських рукавичок iз тонкоi бiлоi шкiри, в яких вона, не довго думаючи, вiдрiзала верхню частину, пiсля чого вони прийшлися менi саме враз. Зате щодо грошей я не очiкував нiчого гарного i з сумом думав про те, що менi належить зiграти принизливу роль людини, вимушеноi утримуватися вiд усiх задоволень. Напередоднi радiсного дня я сидiв у куточку, поринувши в цi невеселi роздуми, як раптом у мене майнула нова думка. Я дочекався, поки матiнка вийшла з дому, а потiм швидко пiдiйшов до заповiтного столика, де стояла моя скарбничка. Я прочинив кришку i, не дивлячись, вийняв монету, що лежала зверху; при цьому я зачепив i всi iншi, так що вони видали тихий срiблястий дзвiн, i хоча цей звук був чистий i мелодiйний, менi все ж почулася в ньому якась владна сила, вiд якоi мене кинуло в дрож. Я поспiшив приховати свою здобич, але мною тут же опанувало якесь дивне почуття; тепер я вiдчував боязкiсть перед матiнкою i майже зовсiм перестав розмовляти з нею.