На нашем сайте вы можете читать онлайн «Йдучи дорогами життя…». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Зарубежная литература, Зарубежная поэзия. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Йдучи дорогами життя…
0 баллов
0 мнений
0 чтений
Автор
Дата выхода
30 октября 2018
Краткое содержание книги Йдучи дорогами життя…, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Йдучи дорогами життя…. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Олександр Афонін) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Олександр Афонін – людина, відома в Україні своїми науковими статтями та полемічними публікаціями, в яких розглядається роль книги у формуванні людської особистості, стосунки української влади й книжкового середовища. Водночас він є автором шести збірок поезій, що вийшли друком у видавництві «Фоліо» та отримали схвальну оцінку читачів. Олександр Афонін не пише вірші, він живе віршами. Викликає здивування, як у прозі нашого буття, серед тієї непростої і проблемної щоденної роботи, яку він виконує як президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, йому вдається відшукати поетичне слово, щоб описати свої по-юнацьки щирі відчуття такого мінливого і такого неосяжного світу природи і людей. Читаючи його поезію, мимоволі починаєш дивитися на світ його очима і перейматися його емоціями. Мабуть, тому поціновувачі поетичних творів Олександра Афоніна сприймають його поезію як духовні ліки від буденності життя.
Йдучи дорогами життя… читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Йдучи дорогами життя… без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
* * *
Моiй малiй Батькiвщинi та моiм землякам-вiльчанцям присвячуеться
У мене, як у кожноi людини, —
Не суть важливо, скiльки тобi лiт, —
З народження мала е Батькiвщина —
Те мiсце, де з’явився ти на свiт.
Те мiсце, де зробив найпершi кроки
Й промовив найважливiшi слова.
Про неi пам’ять в нас живе, допоки
Людина е, людина ще жива…
Я часто сню своiм полiським краем,
Цi сни й донинi не перевелись…
В дитинствi Вiльчу називав я раем,
Те селище, де народивсь колись.
Тут будет реклама 1
Хоч про життя то це неправда буде,
Насправдi воно райським не було.
А рай у тiм, що е довкола ЛЮДИ
Та ще природи дивовижне тло.
Я пам’ятаю всiх iх поiменно:
Сусiдiв й друзiв, що тодi жили,
Й пiдтвердити готовий достеменно:
Вони людьми ж бо справжнiми були!
Разом дiлили радостi, i бiди,
І зло сприймали як найбiльший грiх.
То ж не бiда (нема де правди дiти),
Якщо вона роздiлена на всiх.
Ми, хоч малi, а розумiли нiби,
Що означа «буть справжнiми людьми».
Тут будет реклама 2
Це коли ти свою шкоринку хлiба
Роздiлиш разом з iншими дiтьми.
Окрiм людей, ще безкiнечно милi,
Такоi дивовижноi краси,
На сотнi кiлометрiв чи ж бо милей
Старi, як свiт, лiси, лiси, лiси…
Вершини сосен та дуби крислатi,
А помiж них – берiзок свiтлий гай.
Лiс на гриби i ягоди багатий,
І для людей це дiйсно справжнiй рай.
Вiн нагодуе, вiн i обiгрiе,
Коли зими прийде сумна пора,
Шум лiсовий думки важкi розвiе,
Наповнить душу вiдчуттям добра.
Тут будет реклама 3
А ще корiв ми в лiсi випасали,
Женучи iх по вранiшнiй росi.
Ми в лiсi й з лiсом разом виростали
У цiй земнiй невимовнiй красi…
Життя текло спокiйно, мирно, тихо,
Як на Полiссi у рiчках вода,
Допоки не прийшло в цю землю лихо.
Нi-нi, не лихо, а страшна бiда.
Знялись з гнiзда невидимi шулiки,
Яких i голоси нечутнi теж,
Несучи смерть, ту, що не знае вiку,
Жалю не знае i не знае меж.
Розквiтла квiтка чорного полину,
Немов навала чорноi орди,
Накрила нас i нашу Украiну
Безмовна тiнь смертельноi бiди.
Тут будет реклама 4
Вона зтруiла все: i хлiб, i воду,
Й не зрощенi людьми ще врожаi,
Примусивши частину мого роду
Благословеннi кинуть цi краi.
Все залишали: прадiдiв могили
Й нажите поколiннями добро…
У вiршi передать немае сили,
Як це безмежно боляче було…
Рознесло лихо землякiв по свiту.
Вже деяких згубились i слiди.
І лiс росте вже, а не льон чи жито
На мiсцi Вiльчи й спiльноi бiди.
Мнения
Еще нет комментариев о книге Йдучи дорогами життя…, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!
Другие книги автора
Понравилась эта книга? Познакомьтесь с другими произведениями автора Олександр Афонін! В этом разделе мы собрали для вас другие книги, написанные вашим любимым писателем.
