Квiти Содому

Невже я його вбила… Схоже на те… Ану, детка, заспокойся… Так… Давай зберемося, сонечко. Ось. Тодi запитуеться: хто тебе огрiв? І де решта Тоцького? Погуляти пiшла налiво? А з делiкатностi голову лишила менi…

Я дiстала жвачку i заходилася темпераментно жувати. Мене знудило, а я ще продовжувала ремигати, вибльовувати, ремигати, вибльовувати до тих пiр, доки не пiшла жовч, а коли висохла i слина, я подалася до ванноi. Вимила ноги. Замазала синця так-сяк тональним кремом. Одягнула своi старi джинси, светр. Набила речами сумку.

Витягла на кухнi пляшку вiскi i вглушила цiлий стакан. Помахала головi Тоцького на прощання i вийшла в коридор. І тут-то менi зробилося страшно.

Не пройшло п'яти хвилин пiсля мого виходу у свiт, тобто коридор, а хмiль вилiтав iз швидкiстю випущеноi глупоти, як на свiтськiй вечiрцi серед багатих телепнiв. Я вже дiсталась до лiфта, коли вiдчинилися дверi i на порозi з'явилося усмiхнене щербате дiвчисько.

– Тьотя Фаннi, що з вами? Чому ви хитаетеся?

Я перевела подих. У головi гуло.

– Та це я так…

Дiвчисько шморгнуло носом:

– Нi, ви скрадаетеся, наче злодiй.

Довелося зупинитися. Миле беззубе створiння, у велетенських окулярах, десь на межi статевого дозрiвання i мочiння в лiжку.

– Нi, сонце, так треба.

– Треба?

Менi не обов'язково було зупинятися. Але я хилиталася. Стояла i витрiщалася на дiвчисько.

– Так.

Чудовисько з двома зубами замислилося, по-бiсiвськи блиснувши двома скельцями.

– А Тоцький теж грав, коли надзюрив пiд нашими дверима?

Дiвчисько по-дорослому насупило брови.

– Так. А зараз… Зараз менi треба йти…

– Нi.

– Як, дорогенька, нi?

– А ось так. Я закричу i покличу тата.

Мене хилитало i нудило, але я спромоглася, перед тим як ударити по кнопцi лiфта, видавити з себе:

– А чого це?

Маленьке гаденя зморщило носика.

– А тому, що менi так хочеться.

І тут мене якогось дiдька прорвало.

– Ах ти, маленька сучка, у тебе навiть менструацii немае!

Гаденя заступило менi дорогу. Зросту – пiдборiддям до плеча.

Мене хилитнуло вбiк, а каблук, каблук пiдвернувся, i я боляче ударилася об пiдлогу колiном. Каша в головi струсонулася, пустивши з очей чорно-бiлi кола. Мiцна дiвчача п'ятiрня ухопила мене за комiр. Гаденя притягнуло мое обличчя до свого.

– Попiсяеш менi у ротика? – зашипiло воно смердючим киснем у прорiхи мiж зубами.

Тут я виблювала все, що випила, на ii мавп'яче личко. Воно витерлося одним махом, вiдчинило дверi i покликало тата. Все, я влипла.