Світанок моєї душі

Люди щасливi, люди вiдпочивають, i я разом iз ними. Дiма i Таня вийшли разом iз маленьким Артемком на прогулянку перед сном. Насолоджуються вечором бiля самоi води Максим i Аня. Декiлька кльових фоточок в Інстаграм ловлять Аня i Катя. А я ловлю iх усiх, ловлю щасливi митi, складаю собi в душу i щедро дiлюся з Вами. Лiто, хоча i прохолодне, але чудове, яскраве, неповторне. Як i кожний прожитий День. Стаття не замовна. Дякую Володимиру Карплюку.

    Таня Весна.

* * *

Коли весна переходить навшпиньках тихо в квiтуче i тепле лiто, хочеться жити реальним життям.

Вимити вiкна, пiдлогу, прийняти душ, налiпити вареникiв iз ягодами, сказати собi: «Дякую!». Це слово, яке ми так легко i часто говоримо комусь, але, зазвичай, забуваемо сказати собi… Із цього починаеться пробачення себе. Із цього слова починаеться сприйняття i вiдчуття себе. Починаеться звiльнення вiд того, що тягне вниз. Потихеньку з'являеться внутрiшнiй спокiй… Потiм починають тихо посмiхатися серце, очi, i пробуджуеться любов до свого втомленого тiла i душi. А тiло хоче плавати, а тiло хоче помiрних фiзичних навантажень i прогулянок на природi… А душа хоче легкостi! Легкостi, радостi i спокою. Душа втомилася згадувати, аналiзувати, давати оцiнки. Щасливе життя – це мiкс iз моiх i чужих помилок, це мiкс iз злетiв i падiнь, iз правильно, i не дуже, виставленоi дистанцii, iз вчасно вiдкритого i вчасно закритого серця на любов до когось. Життя не бувае iдеальним. Ідеальними бувають зустрiчi, митi, поцiлунки, обiйми, мрii. Маленькi, i не зовсiм, звершення. Твое невелике досягнення здаеться нiколи недосяжним для когось. Ти можеш встати, одна iз тисяч, у тiй ситуацii i ще, при цьому, зумiеш подивитися правдi в очi. Розправити плечi i знову повiрити. Ти можеш зробити перший крок до примирення, навiть якщо тобi не пiдуть назустрiч.

А лiто кличе смачною кавою, квiтучим жасмином на верандi Holy Burger на Шота Руставелi, що в Киевi. Лiто наповнюе вечерею з друзями на верандi будинку, що в Пiрново, i бiле напiвсолодке.

Ранкова велопрогулянка до р. Десна дае вiдчуття польоту мiж небом i землею. Кущi троянд не встигають мiняти кольору, так iх багато, вiдцвiтае ясмин, пташки поспiшають привiтати сонце, i тiльки рибалка насолоджуеться тим, що вiн наодинцi з рiчкою, а я завжди наодинцi з собою, справжньою, з тiею, яку знають тiльки небеса. Інодi менi здаеться, що найкраще мене розумiють величавi дуби i столiтнi сосни, адже iм не треба нiколи нiчого доводити. Їхня любов до мене безумовна.