Хроніки передбачень: 2006–2017

Ймовiрно, таке стратегiчне бачення було остаточно сформульоване i затверджене на закритому спiльному засiданнi Ради безпеки i Державноi ради РФ 25 грудня 2008 року. Певне уявлення про неi можуть дати серпнева заява президента РФ Д.Медведева i близький за змiстом розгорнутий виступ депутата Державноi Думи РФ К.Затулiна у травнi 2009 року. Йдеться фактично про ультиматум, що збереження територiальноi цiлiсностi Украiни зумовлюеться ii переходом до «особливих вiдносин» з РФ, а фактично – до росiйського протекторату над слабкою Украiною.

По-четверте, досвiд майже 20-рiчних вiдносин з незалежною Украiною переконав Кремль у невисокiй ефективностi непрямого контролю через так званi проросiйськi елiти. Прийшовши до влади, всi «проросiйськi полiтики» вiдразу змiнювали свою орiентацiю i бiльш-менш активно здiйснювали проукраiнський, або, що за нинiшнiх умов практично тотожно, прозахiдний курс.

Отже, не виключено, що встановлення протекторату може розглядатися лише як перехiдний етап для подальшого територiального роздiлу Украiни, ймовiрно на три частини, за моделлю, оприлюдненою, швидше за все, росiйською розвiдкою в iталiйському геополiтичному журналi Limes. Йдеться про пряме включення Пiвдня i Сходу Украiни до складу РФ, створення марiонеткового уряду на теренах Центральноi Украiни та вiдмежування вiд Захiдноi як основного «порушника спокою».

По-п’яте, в сучасних росiйських правлячих колах, як завжди i будь-де, присутнi «партiя вiйни» («яструби») i «партiя миру» («голуби»). Небажання украiнськоi сторони працювати з Росiею, недостатня ефективнiсть i цiлеспрямованiсть державноi полiтики, а подекуди й вiдверта непрофесiйнiсть, дитяча емоцiйнiсть, хоч би якими глибоко патрiотичними гаслами iх прикривали, грають на посилення позицiй росiйськоi «партii вiйни». Водночас багато проблем у двостороннiх вiдносинах е наслiдком помилковоi комунiкацii, слабкостi та недiевостi механiзмiв дiалогу та узгодження позицiй.

Протягом кiлькох рокiв, принаймнi з 2006 року, для реалiзацii цiлей РФ щодо Украiни застосовуеться комплексний пiдхiд, який передбачае використання наявних важелiв впливу в енергетичнiй, економiчнiй, суспiльно-полiтичнiй та гуманiтарно-iнформацiйнiй сферах нашоi держави. Крiм того, особливу увагу росiйська сторона придiляе так званому кримському напрямку.