Хроніки передбачень: 2006–2017

Секрет простий: Всевишнiй щедро обдарував його, давши численнi таланти, мудрих батькiв i талановитих вчителiв. На вчителiв йому особливо поталанило, проте правильнiше сказати – вiн зробив свiдомий вибiр навчатись. Мова не про золоту шкiльну медаль, а про ставлення до тих, кого вiн вважав своiми вчителями по життю.

До «Хронiк передбачень» не увiйшла одна з найулюбленiших статей Володимира Павловича «Високi орбiти Володимира Уткiна» («Дзеркало тижня», 11 жовтня 2013 р.), бо за жанром вона начебто не про майбутне.

Втiм цiннiсний аспект, що в нiй подано, стосуеться не лише трепетного вiдношення Горбулiна до людини, у якоi вiн мав честь багато чому навчитись, але й… втраченого майбутнього.

І все ж таки як вiн створюе своi статтi? Здаеться, що це мають бути довжелезнi години роздумiв. Але нi! Хоча б тому, що таких годин у нього просто фiзично немае. Принагiдно, не можна не зауважити, що зазирнувши одним оком у його робочий щотижневик, можна подумати що його персональна доба таки налiчуе бiльше нiж 24 години.

Як зароджуеться стаття? Спочатку вiн вiдчувае, i це вже бiльше, нiж iншi знають, потiм бачить, i це вже так, як у краплинi видно океан.

Здаеться вiн мав «сьоме чуття» завжди. Вiд народження або, принаймнi, задовго до появи твору Джошуа Купер Рамо «Сьоме чуття». Дж. К. Рамо, виконавчий директор геополiтичноi консалтинговоi компанii Kissinger Associates вивчае новий iнстинкт, актуальний для сучасного свiту, у якому все пов’язане мiж собою. Свiту, у якому таке чуття може з’еднуватися з вiдчуттям iсторii та фiлософii, що дае нам розумiння широкоi картини того, що вiдбуваеться.

«Розподiл влади не е ознакою хаосу або непередбачуваностi. Швидше за все, вiн символiзуе початок величезного творчого процесу», – зазначае Дж. К. Рамо.

На жаль, не так багато робiт В.П. Горбулiна перекладено англiйською, але у дещо iншому контекстi про аналогiчнi процеси Горбулiн писав значно ранiше. Звiсно, вiн соромився сказати, що так спрацьовуе його сьоме чуття.

Однiею з новел «Хронiк передбачень», яка дае змогу «зазирнути у шпарину» i спробувати доторкнутись до сьомого чуття Горбулiна, е «Будинок, який будуе Трамп».

Але все ж таки як продовжуе народжуватись стаття? Коли вiдчуття матерiалiзуеться, тодi вiн пише. Так, пише «вiд руки». Рiвним розбiрливим почерком. Завжди чорним чорнилом.

І ще вiн мае дуже складну систему асоцiативних аналогiй. Один з його колег i друзiв у присвяченiй ювiлею В.П.