Епоха слави і надії

З кожним кругом вони все ближче до банкрутства, а ваша дружба все ближче до розриву, – дiвчина мрiйно прикрила очi.

– Ну ти даеш, – посмiхнувся Нiколас. – Це менi в тобi i подобаеться.

– Розкажи про самий незручний випадок у твоему життi? – Попросила дiвчина, коли вони зробили замовлення.

– Ну-у-у, – задумливо протягнув Нiколас. – Якось на пляжi менi здалося, що моеi ноги торкнулася акула, я запанiкував i штовхнув ii ногою. Виявилось, це була п'ятирiчна дитина.

– Не жартуеш? – Здивовано ахнула Ганна i заливчасто розсмiялася.

 – Сподiваюся, дитина не постраждала?

– Не постраждала, слава богу, – Нiколас збентежено похитав головою. – Ще один випадок. Я гуляв по парку i почув, як жiнка голосно закричала: "Хто хоче морозиво, пiдiйдiть сюди"! До неi пiдiйшло кiлька чоловiк, ну i я в тому числi. Вона роздала всiм морозиво, а коли черга дiйшла до мене, запитала: "Ти взагалi хто"? У цей момент я зрозумiв, що iншi люди були ii родичами. Пройшло вже багато рокiв, але мене все ще переслiдуе ця ганьба.

– Бiдолаха, – хихикнула Ганна. – Хочеш, я почастую тебе морозивом? Можу прямо зараз попросити офiцiанта тобi його принести…

– Є хтось? – До кафе вiрвався переляканий чоловiк. – Тут е лiкар? Там, – вiн махнув рукою в бiк вулицi, – там дiвчинцi погано. Вона лежить там.

Нiколас рiзко схопився на ноги, забувши про куртку, i в однiй сорочцi вибiг на вулицю. Наздогнавши його, Ганна схвильовано запитала:

– Ти впевнений, що можеш допомогти?

– Я не лiкар, але допомогти зможу, тому що допоможуть менi, – Нiколас пiдiйшов до ридаючоi жiнки, що сидiла прямо на землi.

Та, поклавши голову дiвчинки до себе на колiна, не припиняла схлипувати i повторювати одне i те саме: "Потерпи, потерпи ще трохи". На вигляд дiвчинцi було рокiв шiстнадцять, вона була без свiдомостi. – Подзвонили в швидку? Що з нею?

– Я ii мама. Вона… – жiнка черговий раз голосно хлипнула. – У неi вроджена вада серця. Ви лiкар? Допоможiть, прошу! – Вона схопила Нiколаса за руку, мiцно, нiби потопаючий за рятiвну соломинку.

Нiколас кивнув, вiдiйшов на кiлька крокiв убiк i ввiмкнув прямий ефiр:

– Потрiбен лiкар – кардiолог! Дiвчинцi з вадою серця стало погано на вулицi. Швидка ще не приiхала! – Нiколас нетерпляче струсив телефон, нiби це могло допомогти.

Але допомога i справдi прийшла, за тисячi кiлометрiв в мiсто Пiтер. Нiколас знав цю людину з великоi лiтери, кiлька разiв особисто зустрiчався з ним, коли бував проiздом в Бурятii.