Епоха слави і надії

 – Вiн просто неймовiрних розмiрiв, справжнiй гiгант. І виглядае, як деяке чудо свiту, або плiд роботи античних архiтекторiв, що в принципi одне й те саме, – Стефан пройшовся по кабiнету, зупинився бiля столу i взяв одну з фотографiй з собором на задньому фонi. – Я тодi ще згадав, що читав десь про роздуми любителiв альтернативноi iсторii. Нiбито собор був побудований у бiльш раннi часи, нiж вважаеться, мало не римлянами. Коли я побачив його на власнi очi, зрозумiв, чому цi фантазери так до нього прикипiли, – Стажер повернув фотографiю на мiсце i взяв наступну.

– Вiн i дiйсно вражае уяву. До речi, по фотографiях це не передаеться. Можна скiльки завгодно дивитися на знiмки, але тих самих почуттiв не вiдчуеш. А коли заходиш в середину, нiби потрапляеш в iнший свiт. Там можна помiтити i частину його iсторii – шрами вiйни, вставки в колонах замiсть вибитих снарядами шматкiв. Єдине, що зiпсувало враження – цiна входу в музей. Все ж п'ять евро досить серйозна сума для студента, але воно того коштувало.

В бiлi ночi там досить гарно, в блiдому свiтлi вiн здаеться чимось мiстичним, потойбiчним. Менi попався досить непоганий екскурсовод, – Стефан сперся лiктем на стiл, схрестив руки на грудях. – Вiд нього я дiзнався, що в роки Великоi Вiтчизняноi вiйни пiдвали храму служили сховищем для творiв мистецтва, якi везли туди з всiх палацiв i музеiв. Для маскування куполи перефарбували в сiрий колiр, щоб уникнути бомбардувань, але ж не все вдалося.

Закладений в тисяча вiсiмсот дев'ятнадцятому роцi собор завершили тiльки в п'ятдесят восьмому, але i пiсля освячення, храм постiйно потребував ремонту i доопрацювання, будiвельнi лiси ще довгi роки стояли не розiбраними.

Неймовiрно тривале будiвництво собору, не могло не породити масу домислiв i чуток, всiм здавалося, що в цьому довгобудi е щось таемниче, як в покривалi, яке Пенелопа ткала для Одiсея i потайки розпускала. В результатi народилася легенда про те, що доки стоять риштування – керуватиме династiя Романових.

Сходилося i те, що кошти на всi доробки видiляла Царська скарбниця. Остаточно лiси з Ісакiвського собору вперше зняли в тисяча дев'ятсот шiстнадцятому, за рiк до зречення престолу росiйського iмператора Миколи Другого.

– Треба ж, – здивовано гмикнув Лангре.

– Процес обробки Ісаакiiвського собору був складним: особливо важко давалося золочення куполiв, на обробку яких пiшло сто кiлограмiв золота.