Епоха слави і надії

– П'ятнадцять рокiв тому мiй батько бiг з Росii, кинувши нас з мамою, – Стажер нахмурив брови. – Зуб даю, що мова саме про його справу. Що вiн зробив? Що такого примудрився натворити? Розкажiть! – Майже зажадав Стефан, але швидко взяв себе в руки.

Лангре знизав плечима, запалив другу цигарку:

– Існують певнi внутрiшнi прiоритети по розкриттю. В тiй справi п'ятнадцятирiчноi давнини майже всi з дванадцяти чоловiк, були неповнолiтнiми.

– Хiба немае якогось термiну давностi, за рамками якого слiдство припиняеться? Стiльки рокiв пройшло, – Стажер здивовано пiдкинув брови.

– Для спiвробiтникiв мого вiддiлу тяжкi i особливо тяжкi злочини не мають термiну давностi, i вони розслiдуватимуться до тих пiр, поки особи, що iх вчинили, не будуть встановленi. Рано чи пiзно ми знайдемо iх всiх, i змусимо вiдповiсти перед законом, – твердо припечатав Лангре.

– Якi взагалi перспективи розслiдування справ, яким вже десятки рокiв? – Пирхнув Стажер.

– Скажу так: вони не безнадiйнi.

Все залежить вiд наявностi речових доказiв i iх збереження – сьогоднi ми можемо iх дослiджувати за допомогою нових технологiй i методик.

– Ви постiйно працюете iз злочинцями i частково вивчаете iх. Яка причина могла бути у мого вiд… – Стефан обiрвав себе на пiвсловi. – В нього?

– Як правило, бiльшiсть випадкiв походять з особистоi неприязнi i в рамках побутових конфлiктiв. Часто злочини скоюються з необережностi.

– Ясно, – Стажер прикусив нижню губу, наiжачив волосся i, наважившись, сказав:

– Менi здавалося, що за мною стежать.

Це взагалi законно?

– Закон "Про оперативно – розшукову дiяльнiсть" дозволяе правоохоронним органам стежити за громадянами, якщо е пiдстави вважати, що iх дii можуть бути небезпечнi для суспiльства i держави. Ти повинен був це вчити, – невесело посмiхнувся Лангре.

– В вас на мене нiчого немае, – Стефан розвiв руками. – Так, я його син, але на цьому все. Ви добу за мною спостерiгали – нiчого не знайшли.

Якби щось було, я б ще вчора вранцi сидiв на цьому стiльцi. Ви завели на мене кримiнальну справу?

– Нi, – коротко заперечив Лангре.

– Адмiнiстративне?

– Мимо, – комiсар постукав пальцями по столу.

– Я свiдок?

– Знову помилочка.

– Це оперативно – розшуковий захiд?

– Бiнго! – Лангре хитро примружив очi.

– В такому разi я вiдмовляюся в ньому брати участь, – Стефан схрестив руки на грудях.