Епоха слави і надії

– Я хочу завжди засинати i прокидатися з тобою. Щоб обiйняти i втiшити, якщо тобi насниться кошмар. Щоб бути поруч. Обiйми, в нашому випадку – найправильнiший засiб заспокоiтися.

Ганна легенький стиснула його мiзинець:

– Кажуть, що якщо людину взяти за мiзинець, коли вона спить, вона вiдповiсть на всi питання.

– І що ж ти хочеш дiзнатися? – Посмiхнувся Нiколас.

– Хто ти по знаку зодiаку?

– Свiтляк, – Нiколас заливчасто розсмiявся.

– Але такого знаку не iснуе.

– Нiяких не iснуе, – знову розсмiявся Нiколас.

– Коли я вперше тебе побачила, в мене серце завмерло, – призналася Ганна. – Я зрозумiла – з цiеi митi мое життя змiниться. Я дивилася в твоi зухвалi очi i вiдчувала, що спокою з тобою не буде. І що саме тебе я чекала все свое життя. Тебе одного.

Нiколас здивовано округлив очi. Ганна вперше настiльки вiдкрито говорила про своi почуття до нього.

– Я не знаю, якi ще таемницi ти зберiгаеш, – вiн ласкаво провiв пальцем по щоцi дiвчини, – але в одному впевнений точно: я дуже щасливий, що зустрiв тебе.

Ганна прикрила очi, потягнувшись за поцiлунком, i перелякано вiдскочила, коли дверi в палату рiзко вiдчинилися. Вони з Нiколасом роздратовано подивилися на непроханого гостя. Ним виявилася молода дiвчина з перебинтованою рукою в недбало накинутому поверх куртки халатi. Здоровою рукою вона дiстала букет з трьох пишних пiонiв, що розпустилися, i маленьку коробочку полуницi.

– Вiтаю, мене звуть Катя Фост, – дiвчина поставила подарунки на тумбочку, – прийшла вас вiдвiдати.

– Ви мене вибачте, звичайно, – Нiколас пiдкинув брови. – Але ви хто взагалi?

– Як це "хто"? – непiдробно розгубилася дiвчина. – Я з вашоi "Банди". Мiй чоловiк працюе в цiй лiкарнi стоматологом, вiн менi i розповiв, що ви тут. Ось я i примчала. Як ви себе почуваете?

– Я в порядку, але як тебе взагалi сюди пустили? – Продовжував не розумiти Нiколас.

Дiвчина помахала перебинтованою рукою.

– Купила в аптецi бинт, перемотала руку, на прохiднiй сказала, що на перев'язку.

– Я виправлюся, – Нiколас кивнув на свiй телефон.

– Ну, якщо в вас все добре, я пiду, – широко посмiхнувшись, дiвчина вiдважила жартiвливий уклiн i вискочила з палати.

– Несподiвано, – порснула Ганна. – В тебе дуже наполегливi фанати, з-пiд землi дiстануть, щасливчик.

– Щасливчик? – Порснув Нiколас.