Характерники

Ти просто бевзь,йолоп царя небесного, бовдур, телепень товстошкірий, давай передихнемо трохи, - ображено надувши губки мольфарка тупнула ногою і стала схожа на примхливу дитину.

-Нічого собі, де тільки таких матюків навчилась? Тиць моя радість, ти ж справжня чародійка- характерниця. Марена – золотце, тебе назвали на честь богині водного царства, ти навіть сильніший від вогню, бо можеш його загасити поглядом. Нас багато років поспіль навчали не відчувати втоми, голоду, холоду. Вибрали з кількох десятків послушників монастиря Мольфаррії і ми тільки на початку шляху свого справжнього призначення.

-Тільки не нагадуй мені будь ласка про всі ті жахіття, які мені вдалося пережити! Вам хлопчикам добре було повоювати, побитися, геройствувати – ось усе ваше покликання у житті. Ми дівчатка тендітні, зовсім з іншого тесту зліплені, материнство і сім'я - ось наш життєвий стимул, а я його втратила замість магії чарівництва! До речі не забувай, що і ти після того чаклунського зілля, не зможеш залишити після себе потомство.

Лише вибрати гідного учня і передати все своє вміння, серед Аренситских каменоломень на ритуалі «обрання», - сумно відповіла дівчина і по її щоках побігли сльози.

-Перестань сестричка, не плач, я нічого не забув, тільки і ти згадай наш останній іспит - «випробування полум'ям», у тебе був шанс повернутися у звичайний світ, як і багатьом іншим учням, стати звичайною цілителькою, але ти сама вибрала непосильну для багатьох долю, стала мольфаркою – характерницею.

-Так- так ти маєш рацію Миха, тільки ти, як і всі чоловіки сліпий, адже я не тільки твоя сестра по вірі, але ще й звичайнісінька жінка! Я закохалася в тебе ще в дитинстві, одразу як ми познайомилися. Минуло рівно десять років тому. Ти пам'ятаєш? Тоді - на випробуваннях, я зламала собі ногу, а ти ніс мене багато верст пересіченою місцевістю. Зумів поодинці відбитися від зграї голодних вовків і задушив голими руками триметрового печерного полозу.

Повір у мене сильна воля, але поряд з тобою я втратила спокій, сон, апетит і ніяка магія не могла вилікувати мене від цього захворювання під назвою – КОХАННЯ!

З того часу наша дружба і мої почуття лише міцнішали, а ти нічого не бачив чи не хотів бачити. Я нічого не можу з собою вдіяти, хоч розумію, що в нашої долі різні шляхи! Любий, обійми мене будь ласка зараз. Поцілуй у губи наче це в останій раз, бо може так воно і буде.