Характерники

-Так-так, дуже смачно! Ну, нам козакам все одно, наступати – бігти, відступати – бігти! Треба й у пеклі приятеля мати! Скажи на милість, а ми тут якимось боком? Яким - таким дивним чином, чи зуміємо їм взагалі допомогти гик..гик? – чернець гикнув і запив гикавку настоянкою.

- Дронправскор розповів мені, що останнім часом колективний розум окремих тварин став уже індивідуальним і тому втрати серед місцевих жителів катастрофічно зросли. Наше головне завдання це найблищим часом дістатися до їхньої ватажки - зміїної матки і вбити її.

..

-Ххахахаахах! Це ми вміємо найкраще!Живи надвоє: і до віку й до вечора! Гик…

Ніч видалася спокійною, ченцям дозволили підібрати собі зброю і вона вже була під рукою. У ченця – дві вигнуті шаблі, з якими він поводився досконало, як і будь-який характерник, у мольфарки – довгі вузькі стилети. Ще декілька разів мольфарка переконувалася яка могутня телепатична сила у старости острова, здавалося, він був постійно поруч із нею і їх опікував.

Переночувати їм дали у виділеній окремій кімнатці, неподалік будки вартових. Нашим героям навіть удалося трохи поспати, попередньо насолодившись любовними втіхами молодих гарячих тіл. Посеред ночі дзвін колокола та крик вартових змусив діяти інстинктивно і за обставинами.

-Діждався сраної немочі! Атака тварюк на правому фланзі! - закричав на всі легені караульний і відразу туди кинулися люди і нелюди. Бій був неабиякий, великі зміїдесятками вистрибували прямо на дерев'яний поміст, намагаючись вкусити жертву або затягти її під воду.

Декому це вдавалося, але більшість мутантів винищувалися з усією своєю «пролетарською» ненавистю та всіма підручними засобами. Особливо ефективними були спарені балісти по периметру плавучого будинку. Вони вистрілювали по два десятки стріл одночасно, вносячи ефективні проломи в строю дуже спритного ворога.

Дуже не сподобався агресивним загарбникам і гарячий окріп із зливних патрубків, спеціально розведених у всіх напрямках.

На жаль - не можна було застосовувати вогонь, він би начисто знищив усі дерев'яні споруди.

Не встигли характерники вплутатися в цю січ, як мольфарка різко смикнула свого обранця за рукав і сказала:

-Нас обдурили, провели наче дітей, тут був обманний хід - головний удар пішов на ратушу та її голову! Я чітко чую заклик старости, треба поспішити, рідний! Біжимо, що є духу! Загине телепат і згодом загинуть і всі місцеві жителі.