Характерники

До них впритул підійшов грізний вусатий чоловік у незвичайному плямистому одязі, на голові у нього була одягнена вельми загадкова конструкція із невідомого металу та затемненого скла, а в руках він тримав щось зовсім незрозуміле, але явно грізне.

-Чого балухи вилупили? (те саме, що й «чого дивишся?»)Якщо я тут, значить треба когось рятувати з біди, а комусь і йоржик вставити по самі цимбали! Зважаючи на все, ви - ті перші щасливці, - мовив він і безцеремонно сів поруч. Потім дістав із кишені якусь білу «фіговину» і вставив її в зуби чиркнув іншою незрозумілою річчю, а з неї вирвалося маленьке полум'я.

Запах тютюну і диму, що послідував за цим підказав - чужоземець здійснював якийсь немислимий друїдський обряд.

-Вас пригощатиму не буду, бо остання цигарка залишилася, але в іншому - можете на мене цілком і повністю розраховувати.

-Хто ви такий шановний і звідки будете? - спитала тихо мольфарка про всяк випадок, сховавшись за спину коханого.

- Багато розповідати не буду бо часу немає, та й не зрозумієте ви напевно, сам до кінця не все зрозумів, але якщо двома словами, то я вигнанець (книжка «Ізгой») Святослав, який прибув з тимчасового порталу виправити якусь мудру червоточину, що тут у вас утворилася.

Сто чортів в печінку!

- Чого-чого виправити? Святославе, з якого вас місця вигнали і за що? - запитав характерник ще більш здивовано.

- Ну, якщо по-простому, то я звичайний солдат, якого волею долі занесло в тимчасовий портал переміщення, а виганяють мене звідусіль, де я змінюю хід подій, загалом виправляю чиїсь там помилки! Дуже сподіваюся, допомогти і вам.

Після цього напевне переміщуся вже додому, до побратимів. Жах як набридло стрибати з одного виміру до іншого. Коротше, які проблеми шановні добродії?

- Вигнанець! Нам треба пройти через цей ліс до ущелини, а по дорозі перешкоджають ці темні лучники. Темрява може знову взяти гору над світлом і порушити хиткий баланс сил між…

-Далі дівчинко моя, не продовжуй і так голова болить від усього пережитого, впхнути невпихуеме - це мій основний «коник», буде вам безпечний прохід до ущелини, шкода тільки боєкомплекту обмаль залишилося.

Вуха закрийте дітки, зараз самі веселощі почнуться.

Загадковий прибулець став на одне коліно, закрив обличчя скляним забралом і спрямував незрозумілу довгу трубу зі свого плеча у бік лісу.

З неї відразу почали вириватися вогняні язики, а в лісі лунали сильні вибухи, що здригали землю. Крики поранених переляканих стрільців наповнили всю лісову хащу.