Німа смерть

– Навiщо iм стiльки прожекторiв? – здивувався Рат. – Чому не скористатися з природного освiтлення? Хiба не заради зовнiшнього свiтла павiльйони зводять зi скла?

– Звук, – мовив Греф таким тоном, наче це слово все пояснювало. – Скло мае поганi акустичнi властивостi. Тому вони все тут позавiшували. Найшвидший спосiб перетворити ателье нiмого кiно на студiю звукового фiльму.

– Ти досконало поiнформований!

– Я щойно говорив з оператором.

Прожектор, який упав на актрису, був набагато бiльшим, нiж тi, що кримiналiсти застосовували вночi для освiтлення мiсць злочину.

Сталевий цилiндр за розмiром був не менший, нiж басовий барабан в оркестрi. Електричний кабель ледве затримав би падiння приладу, не кажучи вже про те, щоб запобiгти йому. Тiльки iзоляцiйний кожух мiг його уповiльнити – це було видно з оголеного в кiлькох мiсцях дроту.

– Отже, смерть нещасноi на совiстi цього сталевого монстра? – запитав Рат.

Граф похитав головою:

– І так, i нi.

– Як це?

– Вона померла не вiдразу.

Прожектор практично спалив ii, дивно, що з’еднання не розiрвалося i свiтло горiло. А ii партнер стояв поруч…

– Нещасне створiння в смокiнгу?

– Так, Вiктор Майснер.

– Думаю, я його знаю.

Греф пiдняв брову:

– То ти таки буваеш у кiно?

– Я бачив його раз у кримiнальному фiльмi. Вiн цiлу годину грiзно вимахував пiстолетом, рятуючи якихось жiнок.

– Вiн, iмовiрно, цього разу теж уявив себе рятувальником. Тiльки, замiсть пiстолета, скористався з вiдра води.

Вiдра з водою тут скрiзь, через пiдвищену небезпеку пожежi. У будь-якому разi, скидаеться, що вiн завдав нещаснiй Вiнтер удару електричним струмом. Принаймнi, вона одразу перестала кричати, усi запобiжники спрацювали i свiтло згасло.

– Вона могла вижити пiсля падiння на неi розпеченого прожектора?

Греф стенув плечима:

– Побачимо, що скаже медексперт. Так чи йнак, ii акторська кар’ера урвалася тiеi митi, як на неi впав прожектор. Навiть якби вижила, вона б навряд чи грала в романтичних комедiях.

– Схоже, наш горе-Едiп усвiдомлюе, що вiн накоiв, – кивнув Рат на заплаканого Майснера.

– Здаеться, що так.

– З ним уже розмовляли?

– Нашi колеги намагалися… Безнадiйна справа.

– Не вiдповiдае?

– Нiчого, що могло б якось придатися…

Гучний трiск змусив Грефа завмерти на мiсцi. Вiн озирнувся на Червiнскi й Геннiнга, якi почали доволi незграбно встановлювати штатив для фотоапарата.