Німа смерть

Цей лист не був схожий на плакат, тут було набагато бiльше тексту – до того ж, друкованого на машинцi, але теж червоним, як олiвець на першому аркушi.

«Чи не прикро було б комусь, якби свiт дiзнався, що обговорювали пiд час засiдання Наглядовоi ради «Дойче Банку» мiж собою члени цiеi наглядовоi ради Аденауер i Блютген, разом iз директором банку Брюнiнгом?».

– Що це мае означати?

– Перш за все, це означае, що хтось точно знае, що i де вiдбуваеться, – вiдповiв Аденауер. – Дiзнайтеся, хто це, i дайте йому зрозумiти, що не я, а саме вiн пiде до в’язницi, якщо бодай слово з будь-якоi конфiденцiйноi розмови просочиться в публiчний простiр!

– Як ви собi це уявляете? Я служу у полiцii, я…

– Точно.

Саме тому ви знаете найкращi способи, як це облаштувати! І вам не випаде про це шкодувати, любий друже. У мене досi добрi стосунки з вашим начальником полiцii. Мое слово щось таки важить для Цьоргiбеля[10 - Карл Фрiдрiх Цоргiбель, вiдомий насамперед кривавим придушенням першотравневоi демонстрацii 1929 р. («Блутмай»), у часи Веймарськоi республiки був спочатку начальником полiцii Кельна, а потiм – Берлiна.], повiрте менi! Ваш батько у вашому вiцi був уже старшим комiсаром. Пора наслiдувати його.

– Це складно. Мiнiстерство внутрiшнiх справ наклало мораторiй на промоцii…

– Авжеж! Бо Пруссiя змушена заощаджувати! Але повiрте, завжди е винятки! Навiть у цi важкi часи за справжнi заслуги треба винагороджувати. І гiднi отримають своi винагороди.

Енгельберт Рат кивнув на знак згоди.

– Старший комiсар Гереон Рат – це звучить гiдно, – пiднiс вiн свiй келих. – За наступного старшого комiсара в родинi Ратiв!

Гереон пiдняв келих i посмiхнувся, але тiльки пригубив солодке вино. Старший комiсар – це справдi непогана перспектива. Хоча б уже й тому, що бiльше не муситиме слухати накази такоi мавпи, як Бьом. Нiхто вже не попихатиме Ратом.

– Комiсар Рат?

Голос кельнера нагадував йому його чинний статус. Простеживши погляди двох старших панiв, спрямованi на молодшого, кельнер звернувся безпосередньо до Гереона:

– Пане Рате, вас до телефону.

Телефонував Червiнскi. Вони нарештi упiймали Глазера. Помiчник iнженера з освiтлення увечерi таки прийшов додому, i iм залишилося просто затримати його.

– У будь-якому разi, чолов’яга сидить упакований на Алексi й чекае на тебе, – доповiв детектив. – Я подумав, ти, може, захочеш побалакати з ним iще сьогоднi. Сподiваюсь, ми нiчого тобi не перервали.