Німа смерть

Свiтло-зелена курка в короткiй спiдницi й пiр’яному боа справдi пострибувала на паркетi. Вона мала доволi привабливi сiдницi й нiжки, але обличчя – незалежно вiд костюму – аж надто нагадувало куряче. Рат швидко сховався за однiею з колон. Курка за своiм танцем не встигла його помiтити.

«Що ти тут загубив? – сказав вiн собi. – Ще один коньяк, i додому». За колоною вiн почувався безпечно i стежив звiдти за прихильною до прусського королiвського офiцерства стрибучою куркою, яка, ймовiрно, чекала, коли з’явиться i аплодуватиме iй бравий гер гауптман.

Раптом йому здалося, що вiн побачив певне обличчя, якому тут не належало бути.

Дарма, подумав вiн, ти знову бачиш привидiв.

Однак те обличчя промайнуло знову. Обличчя в облямуваннi iндiанського пiр’яного убору.

Що, в бiса, iй тут треба? У крамничцi, що торгуе компанiею для тих, хто не хоче лишитися на самотi? Вiн перехилив коньяк. Тепер у нього було двi причини, щоб чимшвидше пiти звiдси. Однак вiн не мiг вiдвести очей. І коли побачив, як вона всмiхаеться своему партнеровi, Рата пойняв такий бiль, що вiн одразу забув свiй гнiв щодо Катi.

Що то за гiбон у ковбойському костюмi з торочками, що наважився милуватися усмiшкою Шарлi?

Шарлотти Рiттер.

Вiн не бачив ii кiлька мiсяцiв. Фройляйн Рiттер мала подбати про свiй iспит, сказали колеги з Алекса, i Рат побачив у цьому знак долi, нагоду нарештi забути Шарлi. Але навiть маючи Катi поруч iз собою в лiжку, досi не спромiгся.

То за яким лихом вона зараз прийшла сюди?

Лише почувши знайомий голос, вiн зрозумiв, що вiн увесь час п’яв на неi очi, як дурний.

– Шефе? Оце дiло! Тебе пiдвищили до гауптмана?

Вiн обернувся i побачив гладуна Червiнскi, що стояв позаду й шкiрив зуби. Машкара в’язня, у яку вбрався детектив, не робила його привабливiшим.

– Очам не вiрю: ти, i без Геннiнга?

– Вiн не мае нiчого спiльного з Фашiнгом.

– Як i я.

– Гарний жарт! – Червiнскi штурхнув його пiд бiк.

Рат лаштувався вже пояснювати рiзницю мiж кельнським Фастеловендом i берлiнським Фашiнгом, коли з мороку вигулькнув другий каторжанин з двома кухлями пива в руцi.

Комiсар Франк Бреннер, упiзнавши колегу в унiформi гауптмана, глянув на нього менш привiтно. Не мовивши анi слова, вiн подав Червiнскi його пиво, вони цокнулися кухолями i почали цмулити.

– Гляньте лишень, що робиться, – озвався натомiсть Рат. – Тепер ти ще й пiсля роботи вiдволiкаеш моiх людей.

– З якого дива вони твоi люди? – пирхнув Бреннер.