Німа смерть

], доповiдав про вражаюче розслiдування серii нерозв’язаних справ про жахливi вбивства в Дюссельдорфi – вiн iз кiлькома обраними берлiнськими колегами надавали послiдовну допомогу мiсцевiй кримiнальнiй полiцii. Рат вiдмовився вiд нагоди поiхати з ними, попри те, що його вiдмова розчарувала Будду i, ймовiрно, загальмуе подальшу кар’еру: стати обранцем радника Генната було честю, якоi не можна так просто зректися. Проте батько радив Ратовi не повертатися до Рейнськоi области, хоч би навiть iшлося про Дюссельдорф, а не Кельн.

Надто небезпечно, твердив начальник полiцii Енгельберт Рат: Леклерк i його газети можуть рознюхати, що Гереон Рат досi працюе в полiцii, i всi зусилля, докладенi рiк тому, пiдуть намарно.

Прикро! Дюссельдорфська справа роками залишаеться найбiльш вражаючою в усiй Пруссii: дев’ять доконаних убивств, пов’язаних з цiлою низкою замахiв на вбивства, що коiлися впродовж кiлькох мiсяцiв. Дюссельдорфська полiцiя, припустивши, що iх вчиняе той самий злочинець, спричинила некеровану iстерику в цiлому мiстi.

Геннат, не схильний приймати поспiшнi висновки колег, виокремив особливi риси в кожнiй справi з серii дюссельдорфських убивств i замахiв.

Така ситуацiя досконало вдовольняла «Мiсячник Кримiналiста»: у кожному черговому випуску Геннат повiдомляв про стан розслiдування, яке, попри гучно розрекламовану допомогу його берлiнськоi команди, геть не посувалося. Не маючи конкретних результатiв, вiн ретельно змальовував iсторii потерпiлих – дев’ятьох загиблих, а також чотирьох осiб iз серйозними травмами i п’ятьох з легкими: усi жертви в Дюссельдорфi, впродовж останнiх кiлькох мiсяцiв.

Двадцятишестилiтня покоiвка Ш., долю якоi Геннат так яскраво змалював, вижила – вона вiдбулася тяжкими травмами, завдяки тому, що злочинцевi перешкодили.

Рат уважно вивчав кожен з описуваних епiзодiв, полишений на господарствi на Алексi i змушений вести дрiб’язковi справи, якi йому нишком пiдсовував старший комiсар Бьом. З усiх людей саме бульдогу Бьому, на час своеi вiдсутности, довiрив Геннат керiвництво Інспекцii А на Алексi.

Для Гереона Рата це означало виконання виснажливих нудних доручень або, у кращому разi, розслiдування справ, до яких нiхто бiльше не бажав братися. Як справа Ізольди Геер, яка два днi тому ввiмкнула свою газову плиту в Шенеберзi, не запаливши вогонь: суiциди, розслiдування яких завжди вимагае купи клопоту, але нiколи не додае слави й шани слiдчому. Наразi таких випадкiв не бракувало – цiеi зими спостерiгався справжнiй бум самогубств.