Знання Безодні

Далеко внизу і зліва простягалося яскраво-синє, дуже бурхливе море. Хвилі з білими гребенями шалено обрушувалися на сірі прибережні скелі...

Позаду за мною лежала понівечена, порізана тріщинами димляча земля... Позаду цієї величезної цитаделі блискуче біле утворення, на кшталт виступу могутнього льодовика, над яким вітер кружляв сніжинки й кристали льоду; біляста імла, наче туман, що висить над морем, заволокла виступ.

Праворуч великі скелі й великий не здоланний ліс.

два смерчі кружляли біля фортечних мурів.

Один із них ставав дедалі яскравішим, вбираючи сліпуче сяйво від розрядів блискавок. Потім він тьмянів, а яскравості набирав другий смерч. На очах вони кілька разів затухали й розгоралися по черзі.

За всієї строгості планування зсередини фортеця була настільки ж громіздкою і жахливою, як і зовні. Усі чотири кути кріпосної стіни були увінчані вежами.

Стіна огороджувала великий внутрішній двір над усім цим у самому центрі височів замок - сама Цитадель.

Це була велична споруда з єдиним входом із переднього боку.

двері, що вели в цитадель, здатні були витримувати будь-які удари.

В'їзні ворота були замкнені. Але при приближенні відчинилися .

Підійшовши до дверей

Приклав до них ліву руку й виплеснув енергію через руку з вольовим наказом "відчинися". Від долоні по дверях пішло павутиння енергії і двері відчинилися назовні.

Зробивши крок у двері, опинився всередині величезного затемненого храму з кам'яними фігурами заввишки з десятиповерховий будинок, що підтримують стелю, з вісьмома колоннами, які світяться, по колу біля стін залу, а в центрі височів Алатир, біло-паливний, синій камінь, який містив сакральні письмена.

На вершині Алатиря постійно горить негасимий синій живий вогонь.

Праворуч у залі стояв гігантський трон із дорогоцінного каміння, що переливалося кольорами веселки, а навпроти, на узвишші, яке нагадувало масивний кам'яний пюпітр, лежала книжка в товстій палітурці.

Віктор підійшов до книги і та відкрилася. По поверхні сторінок хаотично рухалися символи, але коли Віктор зосередився на них.

Вони перетворилися на слова...

Спочатку був єдиний і Безмежний Бог-Абсолют. Ми не можемо зараз зрозуміти Його, оскільки наш розум обмежений. Єдине, що ми можемо відчути, хоча б віддалено, так це Його присутність, Його нескінченність і Його єдність. В Абсолюті проте існувала якась Сокровенна Таємниця. Абсолют кинувся до осягнення цієї таємниці. Він кинувся пізнати Себе, охопити Себе, з'явитися Собі ніби збоку.