Щаслива доля

Дорогою до дому вона йшла повiльнiше не так, як кiлька годин тому, добре, що вже стемнiло i нiхто ii не помiтить, прохолодне повiтря ночi давало iй сил i вона йшла не вiдчуваючи болю в ногах, тепер iй було шкода, що вона так себе повела, адже могла по iншому, могла розсмiятися йому в обличчя, могла сказати, що вся ця затiя з весiллям це розiграш, це ii жарт, що вона все про нього знала i iй захотiлося просто його провчити. Тепер вже пiзно жалiти, що зроблено, те зроблено. Щоб нiкого не розбудити вона тихо ввiйшла в будинок, так само тихо зiбрала речi i переодяглась, i ось вона на вокзалi, на щастя тут не було людно, кiлька пiзнiх подорожуючих дрiмали на лавцi, добре що в неi були бiлети до Тернополя, на нiчний рейс, вони мали iхати у весiльну подорож до Одеси.

Вона згадала як напередоднi вони весело сперечались чим краще добиратися, вона хотiла автобусом, щоб швидше, а вiн сказав, що поiздом цiкавiше, тому що в них буде бiльше часу, щоб побути разом, тому що вiн довго ii не бачив i хотiв би цiлу нiч тримати ii в своiх обiймах. Як це здавалося вчора романтично, адже вона його кохала, а сьогоднi вона ладна була задушити його власними руками, чому?! Невже справдi вiд любовi до ненавистi один крок, невже вона перестала його любити за одну коротку мить? Та нi не коротку, вона бачила, що вiн з самого ранку сам не свiй, вона вiдчувала що щось сталося, але iй не хотiлося псувати собi цей щасливий день, тому що це ii день, всi мали поклонятися iй, говорити комплiменти, радiти разом з нею, як егоiстично з ii сторони, але хiба не всi нареченi такi – егоiстки.

Їй не судилося стати щасливою нареченою, мама сказала, що це прокляття, яким колись прокляли ii дитину, вона плакала i просила його не робити боляче ii дочцi, а вiн жорстоко вiдштовхнув маму i пiшов геть з дому. Чому вiн так повiвся, навiщо так довго обманював ii, казав, що любить безтямно, що вона робить його найщасливiшим чоловiком на землi, що заради неi вiн переiде з мiста, вони будуть разом i нiхто i нiщо не помiшае iхньому щастю, тепер вона зрозумiла, що все те було обманом, що вiн хотiв використати ii, щоб отримати те що належало iй, i вигородити себе, щоб та iнша зрозумiла, що вiн одружений i вона немае нiяких прав на нього, але чому вiн обрав саме ii, хiба мало iнших жiнок?

В той вечiр вiн стояв перед нею на колiнах просив простити ii, казав, що справдi кохае тiльки ii одну i жодна жiнка йому не потрiбна, що та iнша була хвилинним потягом, що тодi був п’яним i не пам’ятае як все сталося.