Сни і безсоння

«Нiчого-нiчого, – втiшала себе Книжка, – це вони ненавмисно, я просто ще надто незграбна, не вмiю правильно поводитися мiж людей…»

Ось i звечорiло. Та марно Книжка стояла пiд вiкнами, якi одне за одним ховали за шторами родини на зручних диванах. Свiтло пригасло, набуло блакитнуватоi барви, iз кватирок почулися вибухи, зойки, стогони та лайка…

А Книжка тремтiла вiд вечiрньоi прохолоди.

«Тiльки б не вiдволожитися! – розпачливо думала вона. – Я так поспiшала до людей, що, мабуть, трiшки не досохла… Вiд вогкостi сторiнки можуть розбухнути i неохайно вивалитися з-пiд обкладинки… Як тодi людям показатися?!».

Книжка ще вiрила, що люди ii помiтять. Але настав ранок – i Книжцi довелося втiкати вiд двiрника, який уже геть був зiбрався вкинути ii до смiттевого бака. Вранцi люди поспiшали ще дужче, нiж удень. І хоч скiльки заглядала Книжка iм у обличчя знизу вгору – очi iхнi були порожнi, зосередженi на далеких речах, незрозумiлих Книжцi…

Вона довго не зважувалася наблизитись до ятки, де були розкладенi багато iнших книжок.

Тi книжки ii давно помiтили та все глузливо косували в ii бiк i про щось перешiптувалися.

– Ти ба, яка, до нас не пiдходить, думае, напевне, що вона одна в цiлiм свiтi!

– Ехе-хе! Молода ще, тiльки з друкарнi, життя не знае…

– Нас хоч гортають вряди-годи…

– Ну то й що, коли той чоловiк теж нiчого не купив, але ж звернув-таки увагу!

– Рано чи пiзно хтось, може, й купить…

Нарештi Книжка набралася смiливостi та обережно наблизилась до ятки.

– Пробачте, – звернулася вона до книжок. – Чи не пiдкажете, що потрiбно, аби Книжку взяли собi люди?

– Треба бути брендом! – пихато вiдповiла брошура, що лежала скраечку.

– Пробачте ще раз: а що воно таке – бренд? – знiяковiла ще дужче Книжка.

– Те, що продаеться! – випалила брошура i вiдсунулася подалi, щоб нiхто не подумав, буцiмто вона з цiею безпритульною Книжкою затоваришувала. – Ви чули? – звернулася до тих, якi лежали поряд. – Не знае, що таке бренд, а лiзе продаватися!

– Що ви, що ви! – позадкувала присоромлена Книжка.

 – Я й на думцi не мала… Якщо ви такi люб’язнi, то, може, пiдкажете, як стати брендом?

Книжки так довго реготали, що вона остаточно знiтилася й хотiла вже втiкати свiт за очi, аж тут на неi зглянувся один грубий том у дорогiй палiтурцi. Вiн пояснив Книжцi, якiй уже сльози навернулися на очi, що вона мусить «пiаритися», щоб стати брендом.

Книжка не посмiла перепитати, що воно таке «пiаритися».