Де батько твій, Адаме?

Кирило хотiв шикнути на «порушника спокою»: телевiзор пiд час гулянки – остання справа. Але на екранi з’явився молодцюватий дядечко iз залисинами, й Ілонин кавалер («Вадим» – iм’я пробкою вилетiло з пам’ятi) здивовано видихнув:

– От тобi й на! Мiй шеф! Зважився-таки… – i прилипнув до екрану.

– …не побоюся цього слова – просто злочинно, – продовжував мiж тим Вадимiв шеф, зблискуючи скельцями окулярiв. – Дослiди, проведенi на добровольцях, закiнчилися вельми|дуже| сумно.

Так, розробленi «Емпакомом» експериментальнi моделi телепатичних, iнакше – ментальних, комунiкаторiв працюють. Це факт. Таким чином, пряму передачу думок – пiдкреслюю: саме думок, логiчноi й образноi iнформацii в сукупностi! – було здiйснено на практицi. Проте думкопередача викликала у реципiентiв абсолютно жахливi побiчнi ефекти на рiвнi сильноi психопатологii. Як встановили незалежнi експерти, мозок людини безсилий контролювати потiк невербальноi, неопосередкованоi iнформацii. Реципiент отримуе хаотичний викид, значна частина якого транслюеться донором пiдсвiдомо. Позбавлений орiентирiв, при повнiй вiдсутностi природних фiльтрiв, мозок реципiента сприймае чужi образи як своi власнi, внаслiдок чого розвиваеться складна форма шизофренii з множинним розщепленням свiдомостi й особистостi…

– Тож-бо я думаю: чому реклама телепатерiв скисла? Ще з листопада, – вголос прокоментував Едик, заглушивши останнi слова оратора.

 – Дулю iм, а не телепатiю! А брехуни: вiйськовi лапу наклали, засекретили…

– Я чув, конкуренти притиснули…

– Та тихiше ви! Дайте послухати. Це серйозно.

– …спроби лiкування реципiентiв успiху не мали. Проте, iгноруючи рекомендацii фахiвцiв, керiвництво «Емпакома» мае намiр продовжувати експерименти з ментальним зв’язком. У цiй ситуацii менi й низцi моiх колег не залишилося нiчого iншого, як звернутися до широкоi громадськостi через засоби масовоi iнформацii.

Я лiкар, я давав клятву Гiппократа!.. врештi-решт, я громадянин, я просто людина!.. i спокiйно спостерiгати, як на вiвтар прибутку…

– Адже i справдi, серйозно… нервуе…

На екранi з’явилася фiгуриста блондинка-ведуча. Стрiли вiй (накладнi?), завчений рефлекс усмiшки. Наiвний, незатьмарений думкою погляд блакитних очей, крiзь якi при бажаннi, напевно, можна побачити задню стiнку черепа.

Красуня.