Обитель героїв

На щастя, уважних спостерiгачiв, так само як товаришiв по службi й каторжан, поруч не виявилося. А за мить обличчя фон Шмуца набуло звичайного, замкнено-буркотливого виразу. Вiн вiдклав список i задумався, втратив на якийсь час будь-який iнтерес до навколишнього.

Судячи з усього, в момент нападу чудова шiстка перебувала в Бiлiй залi. Звiдти гостi зникли – живi або мертвi. Якщо вiдкинути версiю «внутрiшньоi» бiйки, виникае iнший варiант: у пожильцiв була якась спiльна справа, котра, м'яко кажучи, виявилася не до смаку таемничим лиходiям.

Але уявити собi справу, здатну об'еднати настiльки рiзношерсту компанiю? І логiка, i уява вiдмовляли категоричнiше, нiж цнотлива панна – пiдступному спокусниковi. Ну, скажiть, що спiльного мiж повнолiтньою гуртiвницею, вiконтом де Треццо, експертом iз запорiв i племiнником обер-квiзитора, дипломованим стратегом-унiверсалом?!

– Усi вони – лицарi Ордену Зорi, пане барон. Квестори цього сезону.

Барон обернувся так рвучко, що повiтря довкола нього, здавалося, закрутилось маленьким смерчем.

– Хто пропустив?!

Запитуючи, Конрад демонстративно дивився повз струнку панi середнього вiку, яка проникла в готель вочевидь недозволеним, не сказати б злочинним шляхом. Мало того, що якийсь тюхтiй з лiкторiв прогавив гостю; мало того, що ця особа дозволяе собi переривати чужi мiркування, то вона ще й вища за барона на цiлi пiвголови! Незважаючи на пiдбори й гордовиту поставу фон Шмуца! Правда, замшевi черевички незнайомки також мали досить солiдний пiдбор, а капелюшок – тулiю у формi башточки, але хiба в цьому справа? Хтось зараз поплатиться за неуважнiсть! І обер-квiзитор знае, хто саме: он треться у дверях, бельбас, пiтнiе вiд страху.

– Прошу вас, не гнiвайтеся. У лiкторiв не було вибору.

– Он як, панi? Не було вибору?!

Лютий погляд пропав даремно: дама посмiхалася без виклику, але з гiднiстю.

– Звiсно, ваша свiтлосте. Дозвольте вiдрекомендуватися: Генрiетта Кукiль, м. н. к., вiгiла Тихого Трибуналу.

Вона зняла нитяну рукавичку, простягла бароновi витончену ручку.

З доволi посереднiм, зауважимо, манiкюром. І лак з дешевих. Цiлувати нахабi руку, тим бiльше недоглянуту, барон не збирався, а обмiнюватися з дамою, нехай навiть магiчкою найвищоi квалiфiкацii, рукостисканням – поганий тон. На жаль, для процедури верифiкацii повноважень не iснуе нi чоловiкiв, нi жiнок.

– Конрад фон Шмуц. Всевидющий Приказ, обер-квiзитор першого рангу.

Долоня у вiгiли виявилася твердою – i при цьому теплою, майже гарячою.