Обитель героїв

Та й бачилися вони всього раз чи два на рiк у родовому замку – на сiмейних торжествах, яких бароновi через вiдданiсть обов'язковi не вдавалося уникнути… Анi, ще в Лiттернi, на водах, де юний стратег-студiозус застосовував знання на практицi, морочачи голови дюжинi палких молодиць! Незважаючи на витiвки, властивi юностi, незважаючи на випадковiсть iхнiх зустрiчей, юнак викликав у суворого обер-квiзитора незрозумiлу симпатiю, даруючи у вiдповiдь щиру прихильнiсть до блискучого столичного дядечка.

Це, мабуть, тому що Хальдрiг Розбiйник, батечко Германа i молодший брат Конрада, викликав у обох однаковi почуття.

Інодi барон жалкував, що замолоду, переiхавши до столицi, за згодою батька пiдписав вiдмову вiд земельних претензiй на користь Хальдрiга. І часто сперечався зi своiм духiвником, який стверджував, що братовбивство – тяжкий грiх.

Поза сумнiвами, батькiвський норов i штовхнув юнака на слизьку стежку лицаря Зорi. Якщо ти рано втратив матiр, тиху й залякану жiнку, якщо тобi все життя дорiкають за легкодухiсть, а поруч бешкетуе кошлатий i бородатий варвар, единий сенс життя якого – розпуста, ненажерливiсть, пияцтво та розбiй на дорогах, на превелику радiсть сусiдiв, таких самих любителiв пробивання чиiхось голiв!.

. Хiть-не-хiть сам загрузнеш у смердючому болотi провiнцii, або цiлковито переймешся випадковою iдеею, благородною i нiсенiтною. Якби не втручання обер-квiзитора, який приiхав у Шмуц, аби побути бiля батьковоi домовини – цей скорботний обов'язок братик Хальдрiг перетворював на муку! – молодий Герман нiзащо не отримав би дозволу виiхати в Бравалль.

– Унiверситет? – запитав, а скорiше, ригнув Хальдрiг, якого мучило похмiлля. – У нашому роду досить i одного розумника!

Хоча навiть одного забагато, як на мене… Агов, Коннi, давай-но розважимося на кийках?

Конрад спершу вiдмовився, а потiм раптом передумав. Брати розважилися на кийках, i обер-квiзитор не залишав цього заняття доти, поки Хальдриг не пiдписав письмового дозволу на вiд'iзд сина.

Втiм, довелося попрацювати ще й позаурочно, зате Германовi було видiлено стипендiю з доходiв баронства.

Струсивши спогади, обер-квiзитор кинув «Стратагеми» назад на лiжко, опечатав кiмнату племiнника й рушив далi. Симпатiя до Германа дивовижним чином поширилася й на iнших квесторiв. Мабуть, у всiх були непорозумiння з батьками, а можливо, i з однолiтками, якщо дiтей занесло до лав горезвiсного Ордену.